«Пісня на ніч. Сніги, сніги. Володимир Вермінський»

1 Лютого 2018 Волинь

Слова і музика: Олександр Смик.

Виконує: Володимир Вермінський (альбом «Відлуння криївки»)

Не плакав не боявся, не жалівся,

Не бачили тремтячої руки.

Мені було шістнадцять, як з криївки,

Немов щеня, виймали ястребки.

А далі – ешелони, дикі вежі,

Колючий дріт етапних таборів,

Ведмежий край, за небокрай – безмежжя,

Де кожен погляд свічкою горів…

Приспів:

Сніги, сніги… Червоне, чорне, біле…

Сибірських рік закуті береги…

Сніги, сніги мене заговорили

Усе життя спокутувать борги.

Скулили пси, і кулі голосили,



Якщо є диво – це одне із див:

Не знаю, де набралась вовча сила,

Не відаю, як тільки я дожив…

Не плакав, не боявся, не жалівся

Від тих часів студеної пори.

Старий я, щоб іти тепер в криївки,

Та знову розпинають прапори…

Приспів.

Не плакав, не боявся, не жалівся,

Не бачили тремтячої руки.

Мені було шістнадцять, як з криївки,

Немов щеня, виймали ястребки.

Приспів.

Сніги… Сніги…





Залишити відповідь

Будьте першим!

avatar
  Підписатися  
Сповістити про