Про це 07 липня 2018 року повідомляє сайт «Укрінформ».
Про це повідомляє прес-служба Запорізької облдержадміністрації.
За радянські часи ці події замовчувалися, лише за згадку про них на людей чекали репресії. Правду громада дізналася лише нещодавно завдяки дослідженням заступника голови Українського інституту національної пам’яті Володимира Тиліщака та історика Юрія Щура, - йдеться у повідомленні.
Так, у жовтні 1930 року партійне керівництво вирішило забрати у селян хліб, щоб покарати за небажання йти до колгоспного рабства. Комсомольці ходили по хатах та вигрібали все до останньої зернини. Спротив розпочався 6 жовтня 1930 року за ініціативи 24-річного Івана Бондаренка. Десятки жінок ставали пліч-о-пліч, перекривали в’їзди до дворів, оточували та розганяли "активістів". Міліція заарештувала кількох протестувальниць. У відповідь сотні людей оточили сільраду, погрожуючи штурмом. Жінок відпустили і вже наступного дня заворушення продовжилися.
Великий спротив грабіжникам чинили у господарствах Пилипа Онищенка, Афанасія Потанєєва та багатьох інших борисівців. Запорізьке селянство не корилося сталінським поплічникам. Народні виступи відбувалися у селі Широке Запорізького району та інших районах. Апогеєм народної боротьби стало Борисівське повстання.
Селянські виступи тривали три тижні. Проте, люди не могли протистояти радянській каральній машині. Чекісти заарештували тридцятьох найбільш активних учасників та зламали спротив. За рік у селі розпочався штучний голод. Про нього згадує у своїх мемуарах уродженець Борисівки, правозахисник та дисидент Петро Григоренко.
За результатами організаційної наради у Приморській райдержадміністрації, за участю заступника директора Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю облдержадміністрації Олександра Зубченка, вирішено до Дня вшанування жертв голодоморів на сільському Меморіалі Слави встановити пам’ятний камінь та інформаційну табличку на честь першого в області повстання проти колективізації.
