Добігає до закінчення ще один рік. Час поглянути на події, які відбувалися у нашому місті та викликали суспільний інтерес.
А те, що рік буде цікавий стало зрозуміло у перші ж його дні, коли один завзятий «козак» з якогось дива видерся на головну ялинку міста. Не відомо якийсь еліксир «вдарив» йому в голову, але ялинка встояла…
Подія року – повернення місту історичної назви.
У 2021 році, зі зміною влади, місто повернуло собі історичну назву Володимир. Саме ту назву, яку йому дав засновник – князь Володимир і яку спотворила приставкою «Волинський» Російська імперія аби відрізняти від російського міста Владімір-на-Клязьмє.
Баталії, особливо у фейсбуці, навколо цієї події вирували шалені. Втім, переважна більшість тих, хто був проти повернення історичної назви на громадські слухання не прийшли, а прийшли ті, хто був за Володимир. Згодом депутати міської ради проголосували за повернення місту назви Володимир, проти був лише депутат Андрій Веремєєнко. Далі справа була за Верховною Радою, яка 348 голосами «За» поставила крапку в цій історії.
Проєкт року – реконструкція площі Героїв
Про це так багато говорили ще за каденції Саганюка, але в Ігоря Пальонки виявилося більше політичної волі і міська влада таки оголосила конкурс на реконструкцію площі Героїв. Правда, спочатку реконструювати хотіли не усю площу, планували залишити територію з обеліском Слави недоторканою. Та все ж, міська влада вирішила, якщо вже братися за справу, то з толком і територію з обеліском теж включили в майбутню реставрацію. Якою буде площа? Ще не відомо, адже триває конкурс і архітектори надсилають свої пропозиції. Тим неменше уже можна сказати з упевненістю, що розмов навколо цієї події буде багато і у 2022 році.
Підприємство року – Володимир-Волинська птахофабрика
Не секрет, що пандемія добряче вдарила по економіці України. Та, все ж є підприємства, які розвиваються попри всі труднощі. Так, у жовтні Володимир-Волинська птахофабрика відкрила цех із виготовлення м’ясо-кісткового борошна, інвестувавши у проект 150 мільйонів гривень. Це дозволить фабриці переробляти рештки від виробництва і реалізовувати їх як сировину для підприємств, які виготовляють корми для тварин.
Не варто забувати, що новий цех це ще й нові робочі місця та податки у казну громад. Також, що не менш важливо, - це утилізація залишків від виробництва, а отже, покращення екології регіону.
Сквер року – топіари біля музею
Безперечно поява у сквері біля музею зелених ландшафтних скульптур – топіарів, додала місту привабливості.
Автором проєкту, який переміг на голосуванні у громадському бюджеті участі, є Олександр Стемковський. Його вартість становить 499 тисяч 950 гривень. Виготовленням та встановленням скульптур займалася львівська фірма «Топіар».
Серед зелених скульптур – князівна, сурмач, охоронець музею та скрипалі. Є також вічнозелене велике серце для молодят, яка знаходиться якраз неподалік відділу РАЦС.
Весілля року – Ганна Медведєва та Сергій Радкевич
Яскравим та щедрим на почуття цей рік виявився для двох відомих у місті людей – Ганни Медведєвої та Сергія Радкевича. Ганна – депутатка міської ради, голова ОСББ, активна, енергійна та цілеспрямована, повз таку жінку точно не пройдеш повз. Не став цього робити і не менш активний та енергійний, екс-депутат міської ради, підприємець Сергій Радкевич, який нещодавно перейшов в опозицію до влади.
Зичимо подружжю довгих щасливих років життя в любові та радості.
Рекордсмен року – Анатолій Бойко
У квітні про наше місто знову заговорила вся Україна. Винуватець доброго розголосу – Анатолій Бойко, Заслужений майстер народної творчості України, наш «Волинський Фаберже».
У місті зареєстрували одразу два світові рекорди – «Максимальна кількість отворів, просвердлених у шкаралупі гусячого яйця» і «Максимальна кількість отворів, просвердлених у шкаралупі курячого яйця».
Майстер створив витвір мистецтва із звичайного курячого яйця, просвердливши в шкаралупі 33 436 отвори діаметром 0,15 міліметра та просвердлив 52 тисячі 745 дірок діаметром 0,2 міліметра на гусячому яйці, і цим самим встановив ще один світовий рекорд.
Поновлення року – повернення на посаду Ірини Ліщук
I'll be back говорив герой Шварца у відомому фільмі. Не знаю, чи щось подібне говорила Ірина Ліщук, але I'll be back зробила красивий, поновившись на посаді начальника відділу з питань охорони здоров`я виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради. Правда, поновлялася через суд. І тепер бюджет міста винен Ірині Степанівні не лише посаду, але й гроші у сумі понад 90 тисяч гривень.
Обвал року – підземелля біля міської ради
Ранок 22-го лютого відкрив місту ще його одну таємницю – біля міської ради провалилася земля і стало видно підземелля.
Підвальне приміщення оглянули археологи та констатували, що воно родом з 18-го століття та може бути частиною підземних ходів. Те ж що відрилося має розміри 4,2 метри шириною, 6, 2 метри довжиною та 2,5 метри висотою.
Варто зазначити, що активна фейсбучна громада міста дуже позитивно відреагувала на цю подію, містяни сподівалися, що підземелля буде досліджено та відкрито для оглядів. Воно могло б стати гарною туристичною принадою міста, адже такі речі манять своєю таємничістю. Та все це залишилося лише мрією - з метою безпеки, за кілька тижнів, провалля було засипано піском. Згодом міська влада пояснила, що археологи захотіли занадто багато грошей за роботи з дослідження підземелля.
Руїна року – завал будинку Бражнікова
30 вересня місто сколихнула новина про те, що на вулиці Ковельській обвалився будинок, який у місті називають «аптека Бражнікова». Двоповерховий будинок, який нині перебуває у приватній власності, звели у 1934 році.
На кілька днів дорогу на вулиці Ковельській перекрили як для пішоходів, так і для водіїв.
Причиною обвалу вважають роботи з підсилення несучих конструкцій, які проводилися в забудові.
Втрата року – почесний громадянин міста, району та області Ярослав Царук
27 серпня помер волинський краєзнавець, дослідник українсько-польського конфлікту часів Другої світової війни Ярослав Царук.
Ярославу Васильовичу було 88 років. У його краєзнавчому доробку книги: «Трагедія волинських сіл», «Відбудова кафедрального Собору Різдва Христового», «Володимир-Волинський у боротьбі за незалежність», «Володимирщина у боротьбі за незалежність».
На велосипеді Ярослав Царук 1990-х роках об’їхав усі села Володимир-Волинського району, розмовляв з очевидцями польсько-українського конфлікту у 1940-х роках. Своєю працею він довів, що поляки в рази завищують кількість польських жертв у цьому конфлікті.
Ярослав Царук – лауреат багатьох премій у сфері журналістики та історії, отримав 22 медалі і один орден «За заслуги перед Україною» від Президента України. Окрім того, єдина людина у Володимирі-Волинському, котра мала статус почесного громадянина міста, району й Волинської області.
Конфлікт року – будівництво готелю для хасидів
Суть конфлікту: у місті раніше був древній єврейський цвинтар, там поховано святого праведника Шломо Готліба Карлінера, який помер у 1792-му. Зараз це там парк імені Гагаріна. Щороку в день його смерті хасиди з усього світу з’їжджаються на могилу цадика та моляться у притаманній їм манері. Не став винятком і цей рік, але на цей раз паломники жили у будинку по вулиці Драгоманова,6. Містян обурила їхня поведінка, шум, антисанітарія, викликали навіть поліцію.
За справу взявся активіст Тарас Сватко, який написав петицію проти будівництва готелю чи, то пак комплексу. Петиція набрала необхідну кількість голосів, згодом відбулися громадські слухання на яких громада міста відмовила у будівництві готелю. А вже в грудні крапку в конфлікті поставили депутати, теж сказавши «ні» комплексу для тимчасового перебування паломників.
Халтура року – майданчик біля ЗОШ №2
Лише кілька тижнів потішилися у Володимирі новозбудованим баскетбольним майданчиком біля ЗОШ №2 - його покриття зруйнувалося, оскільки роботи були виконані неякісно.
Привернув пильну увагу до цієї халтури активіст Тарас Сватко, котрий з’ясував, що роботи на суму 650 тисяч гривень, проводила фірма з села Смідин, звідки родом нардеп Ігор Гузь.
Представники міської влади зустрілись з представниками фірми-підрядника, який в підсумку усунув недоліки за власний кошт.
Гуляки року – парочка, що займалася сороміцькими справами у під’їзді
І не лише світськими добрими справами славилося місце, а й сороміцькими. Не так часто наше місто потрапляє на центральні телеканали, і цього разу теж похвалитися нічим, але від факту ніде не дітися - на всю Україну прогриміли шаленим «сексом у під’їзді». Коли тіло спрагле й молоде - то ще можна зрозуміти… але славнозвісна жіночка і її «партнер, щойно підібраний на дорозі» роками докучає цілому будинку. І попри численні скарги в правоохоронні органи на її аморальну поведінку, ніхто не приходить на допомогу жителям. Тому й маємо такі «сенсації». Сподіваємося, що після розголосу гульвіса трохи втихомириться.
І традиційно у категорії «ремонт на десятиліття» перемагає Володимир-Волинський історичний музей. Коли він відкриється для відвідувачів - не відомо. Коли його стіни не будуть обдертими - теж не відомо. Але є відчуття, що за стільки років ремонту можна було б прокласти метро під містом.
Маємо й ще одну прикрість. В цьому році закрився ресторан «Дружба». Варто зазначити, що не закривали його навіть німці, а навпаки зробили виключно своїм «ресторанчиком» під час Другої світової війни. Ресторан, можна сказати - найстаріший заклад харчування у місті, адже заснований він був ще за Польщі Пйотрасом Марічом. Тож за своє довге існування його двері були відкриті завжди. Сподіваємося, що після усіх карантинів ресторан запрацює у звичному режимі і на його місце не з’явиться черговий секонд-хенд
Ось таким був 2021 рік у княжому місті. Наступний хай буде щедрим на добро та хороші події. З Новим роком!
Ярослава Колоскова
