Новий політичний сезон у розпалі. Волинь отримала нового голову ОДА, тривають політичні міграції в обласній раді, проходять вибори до об’єднаних територіальних громад. Не за горами старт масштабного всеукраїнського дійства під назвою вибори. Про основні події останнього місяця у розмові з головою Волинської «Свободи», депутатом Волинської облради Анатолієм Вітівим.
- Вже минув місяць, як Володимир Гунчик звільнений і облдержадміністрацією керує Олександр Савченко. Яке ваше враження про роботу нового голови Волинської ОДА?
- Після Володимира Гунчика, який наприкінці свого перебування на посаді умудрився остаточно дискредитувати виконавчу гілку влади, в області існують певні очікування після приходу нового голови Волинської ОДА. Зуміє чи не зуміє Олександр Савченко виправдати ці очікування – покаже час. Поки що новий очільник облдержадміністрації нічим особливим не відзначився. Щоправда, він лякає чиновників на кожній нараді. Але поки що жоден з посадовців не звільнений, крім тих, що пішли самостійно. Тому якихось зрушень в роботі адміністрації я не побачив. Хоча період часу, який пройшов, ще замалий. Будемо спостерігати, на що здатний новий голова ОДА і робити висновки.
- Чи зможе Олександр Савченко вплинути на роботу обласної ради?
- На першій сесії Олександр Савченко не привернув до себе особливої уваги. Може, було мало оперативного часу. а може він, як колишній міліціонер, зараз вивчає ситуацію в обласній раді. А вже потім робитиме висновки. Я не думаю, що йому вдасться легко переформатувати більшість в раді. Адже більшість депутатів пройшли тривалу політичну школу і мають досвід. Вони вже виробили свою позицію і навряд чи відмовляться від неї. Обласна рада дуже довго йшла до того, щоб не бути придатком до обласної державної адміністрації. Зараз вона працює як самодостатній орган, подобається це комусь чи ні. Це помітно і при розподілі бюджету, коли рада намагається враховувати проблеми різних населених пунктів, в тому числі найвіддаленіших. Це також простежується під час виділення коштів на добудову обласного перинатального центру. І під час переговорів щодо фінансування капітального ремонту обласної інфекційної лікарні, які ведуться з районами та містами. І підходів щодо інших великих проектів обласного масштабу.
- Чому депутати не підтримали звіт обласного прокурора за 2017 рік?
- Те, що звіт прокурора області не взятий до уваги, є прецедентом. Думаю, на позицію депутатського корпусу вплинула спроба прокуратури завадити роботі комунального підприємства «Волиньприродресурс». А також відкриття фейкових кримінальних справ у Прилісненській ОТГ. Та й робота прокуратури у боротьбі зі злочинністю була не дуже успішна, судячи зі звіту.
- Чому «Свобода» в обласній раді системно порушує питання щодо стану лісової галузі області?
- Позицію фракції ВО «Свобода» щодо проблем лісової галузі Волині як правило озвучує перший заступник голови Волинської облради Олександр Пирожик. У минулій каденції він довгий час працював в екологічній комісії облради і є доволі компетентним в цій сфері. Нас не задовольняє, те що відбувається з лісами Волині. Мова йде про їх знищення. Лісова сфера – одна з найкорумпованіших в Україні. Найбільші короїди у нас – це особи, які вирубують ліси. І під прикриттям боротьби з короїдами заробляють величезні гроші. Та й бюджет втрачає доходи. Питання стоїть у двох площинах: збереженні лісу і наповненні казни. Якщо ми дозволимо масову вирубку лісу, то це приведе до екологічної катастрофи. Але особи, які стоять за знищенням лісу Волині, живуть за принципом: після мене хоч потоп. Фракція вже свого часу ініціювала звернення щодо відставки начальника обласного управління лісового та мисливського господарства Олександра Кватирка. Але підозрюю, що хтось в уряді Гройсмана в темі, або в долі. Адже ми так і не дочекалися відповіді на звернення Волинської облради.
- На останній сесії обласної ради двоє депутатів змінили свою політичну орієнтацію…
- Дійсно, двоє депутатів залишили свої фракції. Одна з них – «Наш край», - перестала існувати. «Самопоміч» теж недорахувалася депутата. Можна по-різному ставитися до їх вибору. Але існує правило: ти йшов під прапорами певної партії на виборах, декларував її цінності, позицію. Саме за це тебе обрали. Якщо тебе щось не задовольняє – борися, доводь свою думку на засіданні фракції. Але не шукай легкого хліба, щоб кудись перебігти, бо там дають більше, а там менше. Фракція «Свободи» у Волинській облраді якісно відрізняються від інших. Ми не приймаємо до себе нових депутатів, але і не делегуємо своїх депутатів в інші фракції.
- 3 квітня у Києві «Свобода» разом з іншими націоналістичними силами провела антиолігархічний марш. Що далі?
- Зараз антиолігархічна акція перемістилася у регіони. Там, де є депутати від «Свободи» у місцевих радах, ми реєструємо проекти рішень, в яких звертаємось до Верховної Ради, аби вона ухвалила підготовлені націоналістами законопроекти щодо деолігархізації. Це робиться з метою тиску на центральну владу. Тому що панування олігархів в Україні – це одна з основних загроз існуванню Української держави разом з агресією Росії та корупцією. Масове зубожіння українців, тотальна трудова міграція, плачевний стан економіки, постійний ріст цін – все це наслідки панування олігархів в українській політиці та економіці. Якби закони, які пропонує «Свобода», були б підтримані парламентом, це призвело б до повернення в Україну сотень мільярдів гривень з офшорів. Олігархи втратили б можливості грабувати країну. Це дало б поштовх розвитку економіки, притоку інвестицій, поверненню додому заробітчан.
- Чому ж у влади не доходять руки до олігархів?
- Бо вона сама представляє інтереси олігархату. Наша влада на чолі з Порошенком і Гройсманом знає лише два типи реформ: підняти ціни і тарифи та обкласти українців новими податками і поборами. Для цього не треба мати великий розум. Але хіба це можна назвати розвитком економіки і видатними реформами?
- Менше року залишилося до виборів президента. Схоже, що в багатьох українських політиків перед виборами раптово прокидається патріотизм і вони навперебій змагаються за звання найбільшого патріота…
- Патріотом треба бути не перед виборами. Патріотизм – це стиль життя, життєвий принцип. Якщо ж людина кидається патріотичними національними гаслами, щоб сподобатися виборцю, то вона насправді є політичним аферистом. Бо потім, ставши депутатом чи президентом, забуває про те, що обіцяла. І її вчинки у Верховній Раді чи в уряді абсолютно розходяться з гаслами, під якими кандидат йшов на вибори. Напевно народ свого часу теж думав, що Порошенко і Гройсман є великими патріотами. Але ми не бачимо жодного покращення життя українців після їх приходу до влади. Хіба українська мова стала домінуючою? Хіба українці стали господарями власної країни? Зовсім ні. Парламент приймає закони про захист нацменшин. А де ж закони про захист українців?
- Тоді як зробити правильний вибір і не пошкодувати про нього потім?
- Треба дивитися не на гасла, красиві модні обличчя і гучні обіцянки. Треба дивитися на шлях політичної сили і її лідера. А то вчора кандидат був у Партії регіонів, а зараз у Блоці Петра Порошенка. А завтра, якщо політична кон’юнктура зміниться, опиниться у лавах іншої сили. І в результаті нічого не зміниться. У нас від Волині на одному з округів є народний депутат, який змінив за життя сім партій. А потім він їде до виборців на округ і розповідає, які чудові дитячі майданчики дарує. А в Києві тим часом піднімає тарифи для цих же людей.
- Зараз відбуваються вибори до об’єднаних територіальних громад. Що найбільше вразило вас у цих виборчих компаніях?
- Мене шокує те, що гречка й надалі виконує функцію виборчого бюлетеня. Та ще й на виборах до ОТГ. Я ще міг би з великою натяжкою зрозуміти, коли частина людей бере гречку від кандидата у народні депутати. Адже ця людина для місцевого мешканця часто є далека і невідома. Він бачить її може вперше і востаннє. Але коли люди обирають владу не для когось, а для себе, для свого населеного пункту, то як можна продавати свій голос? Це великий парадокс. З іншого боку, така кричуща ситуація вигідна для олігархів. Їм треба, аби народ був бідний, розчарований, не бачив перспективу. Бо такий народ можна легко купити і обдурити. Хоча і знімати відповідальності з людей, які продаються на виборах не можна. Бо спочатку вони обирають собі владу, а потім кажуть: ах, яка ця влада погана. Вибачте, але ж владу у Іваничах, Поромові чи інших селах і селищах обирав не хтось з Марсу. Це вони її вибрали. Ось приклад Іванич. При в’їзді дороги немає. Як не було її і раніше. Але виборці знову проголосували за того самого голову селищної ради. Де логіка?
- На фоні загострення політичної боротьби на вершині владного олімпу чи загрожує звільнення прем’єр-міністру Володимиру Гройсману?
- Не думаю, що його звільнять. Хоча ніяких досягнень і ознак ефективної роботи уряду Гройсмана українці не відчули. Як влучно підмітив, аналізуючи роботу уряду у своїй статті Петро Герасименко, бездарне неефективне урядування в бідній країні – неймовірно прибуткова справа. Але Гройсман виявився дуже хитрим. Він налагодив стосунки з «Народним фронтом» та іншими бізнесовими групами у парламенті. І головне – тісно працює з усіма основними олігархами України. Для олігархів він свій. Тому ніякої серйозної критики діяльності Гройсмана на телеканалах і у інших олігархічних ЗМІ ми не бачимо. Тісна і взаємовигідна співпраця з олігархією – запорука існування цього бездарного уряду національного грабунку і облуди.
