image
 |  7 24 Травня 2022 | 10:49

Анатолій Вітів: Путін – це диявольське уособлення російського народу, його рис і огидної ментальності

Три місяці Україна живе у новій жорстокій реальності. Українська нація відстоює своє право на існування на полі бою з споконвічним ворогом – росією. ВО «Свобода» завжди вважало москву стратегічною загрозою для України. У розмові голова фракції ВО «Свобода» у Волинській облраді Анатолій Вітів ділиться думками з надзвичайно широкого спектру проблем, які мають місце у воюючій державі.

- Три місяці триває повномасштабна війна росії проти України. Яка основна мета агресора?

- Насправді війна росії проти України триває вже століттями. Вона ніколи не завершувалася. Змінювалися лише форми цієї війни. Москва ніколи не могла змиритися з існуванням незалежної України та української нації. Бо могутня незалежна Україна – це смерть для росії. У кремлі це чудово усвідомлюють. Війна йде не за території. Росія має стільки територій, що не здатна їх освоїти. Війна йде у першу чергу за знищення української нації. Російська імперія у різних формах свого існування завжди підживлювалася генетичним фондом українців. Еліта москви переважно формувалася з представників підкорених народів. Росія усвідомлює: остаточна втрата України приведе до краху будь-яких шансів відродити свою потворну імперію. Знищення України – це спасіння росії. Ми маємо розуміти цю жорстоку безжальну логіку, щоб знати, з ким маємо справу. І що нам загрожує.

- Хтось вірить, що війна може закінчитися, коли Путін втратить владу…

- Питання не у путіні. Питання у росіянах. Путін – це диявольське уособлення російського народу, його рис і огидної ментальності. Тому не потрібно розділяти путіна і решту росіян. Це велика і небезпечна помилка. Навіть якщо на місце путіна прийде великий «ліберал» Навальний, це мало що змінить. Пригадайте його коментарі про Крим. Уся російська демократія завершується на українському питанні. Зміна прізвищ у кремлі не змінить суть російської політики і ідеології.

- Тим не менше, в ефірі єдиного українського телемарафону постійно з’являються російські експерти. А ведуть ці ефіри журналісти, які раніше працювали на проросійських телеканалах. Що ви думаєте про це?

- Мене дивує, що після таких жертв дехто з представників влади досі не вилікувався від малоросійського синдрому. І, за старою звичкою, питає порад у росіян як нам жити і що робити. Пропагує «хороших рускіх», яких не існує в принципі.

З ефіру потрібно забрати усіх «хороших російських експертів», частина яких є взагалі громадянами росії. Чому у телемарафоні немає експертів з Польщі, Литви, Чехії, Великобританії, США, Канади? Невже їхня думка буде менш цікава українцям?

Мене не дивує, що багато журналістів з каналів Медведчука раптово перефарбувалися і окупували інформаційний простір. Проституція – найдавніша професія. Але чи щирі ці журналісти, які раніше просували наративи «руского міра»? Певно, що не зовсім. У нас вистачає порядних професійних патріотичних журналістів. Вони мали б вести ефіри. Чому їх відсунули на задвірки?

- Не боїтеся, що на фоні жорсткого контролю телеканалів і відсутності альтернативних точок зору в Україні виникне культ особи?

- Навіть якщо хтось з оточення президента Зеленського мріє про це, навряд чи це реально. Українське суспільство не сприйме культу особи. Чим більше буде нав’язування, тим більша сила відторгнення. Збудувати другу росію в Україні не вийде.

- Крім російського інформаційного лобі в Україні існує такий важливий фактор кремлівського впливу як московський патріархат. Нещодавно синод УПЦ МП умудрився назвати причиною нападу росії на Україну створення української помісної церкви. Що робити з цією п’ятою колоною кремля?

- «Свобода» з часу свого заснування чітко заявляла: росія – стратегічний ворог України. А московська церква в Україні – філіал ФСБ. Служителі УПЦ МП не цураються своїх проросійських поглядів та активно агітують за «рускій мір». Для синоду МП головний ворог не росія, а ПЦУ. Ми не почули з вуст Онуфрія засудження духовних настанов на знищення української нації, озвучені главою московської окупаційної церкви Кірілом. Філія російської церкви в Україні навіть не перейшла на українську мову богослужіння. Це свідчить про те, що московські попи в своїй масі не покаялися. Глибоко в душі вони все ще залишаються вірними кремлю. А у випадку окупації України були б опорою рашистського огидного режиму і брали б активну участь у вирішенні "українського питання" та проведенні денацифікації.

Тому я бачу лише один вихід. УПЦ московського патріархату в Україні має саморозпуститись. А парафії, які мають совість, перейти в українську церкву, а не намагатися перебути війну і далі робити свою темну справу. Структура, в якій повно російських шпигунів і любилетів "руского міра" має бути ліквідована. Її неможливо реформувати чи змінити. Це інфантильність, яка межує із злочином.

- Важливою складовою перемоги є дієздатна економіка. На жаль, справи у цій сфері не найкращі. Як врятувати українську економіку?

- Економіка летить у прірву. Країна у стані війни. Значною мірою ми виживаємо за рахунок допомоги західних партнерів. Нам вдалося об’єднати світ навколо себе. Але вічно фінансувати нас не будуть. Ми змушені навчитися працювати і заробляти. Навіть в умовах війни. Щоб армія могла воювати, вона повинна мати зброю, патрони, амуніцію. Хтось на це має заробити.

Бізнес має заробляти гроші, створювати робочі місця, платити податки, підписувати контракти. А для цього потрібно час від часу покидати межі держави та вирішувати бізнесові питання. Неправильно, коли навіть IT-компанії починають виїжджати з України у Польщу через перешкоди для ведення бізнесу чи навчання. Якщо розробили механізм ввезення автомобілів без розмитнення, то чому не можна розробити механізм перетину кордону підприємцями? Думаю, настав час частково відкрити кордон.

Економіка має власні закони. Області, які віддалені від лінії фронту, зобов’язані максимально підтримувати загальний стан української економіки. Але режим воєнного стану не дозволяє цього робити. Можливо, у частині областей варто змінити воєнний стан на надзвичайний. Владі варто більше уваги приділяти економіці і чути підприємців. А не йти на поводу у голови Комітету Верховної Ради з питань фінансів Гетьманцева, який розповідає податкові нісенітниці про правильні методи общипування гусаків. Такі недолугі персонажі лише шкодять бізнесу.

- Ще одна проблема – корупція, яка нікуди не зникла. Фактів зловживань на митниці і з гуманітарною допомогою чимало…

- Про існування корупції на митниці і з гуманітаркою знають усі. Найгірше не тому, що вона є. А тому, що нічого не робиться, щоб її не було. Не прокуратура чи правоохоронці, а журналісти розслідують факти зловживань. Навіщо далеко ходити. Візьмемо до прикладу Волинь, де колишнього заступника голови ОДА підозрюють у махінаціях з гуманітаркою. Або нещодавній скандал з бронежилетами у «Епіцентрі». Ці бронежилети мали б бути на наших воїнах безкоштовно. А їх продають їх по 12 тисяч гривень. Корупція під час війни мала б наказуватися набагато жорсткіше, ніж у мирний час.

- Нещодавно в кулуарах Верховної Ради з’явився закон про суттєве обмеження повноважень місцевого самоврядування та позбавлення місцевих рад більшості функцій. Формальний привід – війна. Як ви оцінюєте такі ініціативи?

- Потрібно чітко розрізняти ситуацію на місцях. Є окуповані міста та райони. Є міста та області, де активні бойові дії відсутні. Там, де поруч пролягає лінія фронту, дійсно доцільно надавати розширені права військовим адміністраціям. Але деякі провладні народні депутати від «Слуг народу» замахнулися на значно більше. Вони вже мріють звільняти і призначати мерів та голів рад, керувати місцевим самоврядуванням. Це неправильно. Місцеві ради мають функціонувати. Ми не можемо по всій Україні скасувати закони і передати усі повноваження адміністраціям. Коли пропонувалося дати можливість голові ОВА знімати мерів, ви уявляєте, які будуть зловживання на місцях? Чи коли чиновники одноосібно будуть вирішувати земельні питання. Війна - це не привід знищувати місцеве самоврядування та виправдовувати спроби монополізації влади.

- Хоча до закінчення війни ще далеко і нічого невідомо, деякі політики вже почали висловлювати думки, що потрібно проводити дострокові вибори. Що думаєте про це?

- Коли я читаю заяви політиків про дострокові вибори, у мене виникає питання: кому це потрібно? Про які вибори може йти мова, коли триває війна, ворог окупував нашу землю, а багато українців виїхали за кордон чи залишили свої домівки. У декого вже немає власного житла. Як ці люди будуть голосувати?

Також політики говорять, що буде дві партії: одна за Зеленського, друга проти. Ті, хто це каже, звісно, бачить себе поруч з Зеленським. Хочу їх засмутити: вони відірвалися від реальності. Після війни це буде зовсім інший Зеленський. Я не політичний прихильник президента. Але він зараз грає у вищій лізі політики поруч з світовими лідерами. А наші українські політики й далі вважають, що президент – маленький слухняний хлопчик, на рейтингу якого можна завести своїх людей у владу.

Прогнози зараз – невдячна справа. Ми не знаємо, який буде рейтинг Зеленського на момент завершення війни. І чим вона взагалі завершиться. Яким перемир’ям і на яких умовах. Навіть Черчилль, який виграв війну, програв вибори у 1945 році.

- Представники влади час від часу говорять про так звані гарантії безпеки для України, які нам мають надати, та нейтральний статус. Наскільки це прийнятно для нас?

- Життя показує, що альтернативи вступу у НАТО не існує. Навіть вічно нейтральні Швеція та Фінляндія подали заявки на вступ в Альянс. Ніякі країни не будуть гарантувати нам нашу безпеку. А нових Будапештських меморандумів нам не потрібно. І чому це ми маємо бути позаблоковими, бо так хоче москва? Ця ідея-фікс виникла у надрах Офісу президента і в середовищі «слуг народу». Скажу зразу: це погана ідея. Час таких політиків як Арахамія, який хотів поскоріше продати цю ідею москві, минає. Гарантувати безпеку України можуть потужні Збройні Сили та членство у НАТО. І в армію потрібно вкладати гроші. Виробляти власні ракети, дрони, артилерію. Купувати винищувачі і системи ППО. Бо зараз ми повністю залежимо від поставок союзників.

- Що можна вважати остаточною перемогою України?

- Остаточна перемога України – це розвал росії. Коли на північно-східних кордонах України утвориться багато малих держав. А росія як геополітичний гравець зникне з карти світу.

Для України стратегічно важливо, щоб росія розвалилася. Україна повинна разом з союзниками працювати над розпадом росії. Підтримувати сепаратистські національно-визвольні рухи всередині імперії. 30 років в цьому напрямку нічого не робилося. Ми навіть не працювали з етнічними українцями, які проживають на території ворожої країни. Росія має розвалитися зсередини. А Україна – підштовхнути свого споконвічного ворога до краху.

Спілкувався Петро Герасименко

Бажаєте першими дізнаватись останні, важливі та цікаві новини Луцька, Волині, України та світу? Приєднуйтеся до нашого каналу Telegram .

Також слідкуйте за нашою сторінкою у Facebook .

Вас також може зацікавити