Подвір'я чисто вимітали і ставили молоде дерево. Під ним – горщик із водою. Дівчата ходили по двору або сиділи на лавах. Хлопці тримали у руках заготовлену їжу та пиво. Одна з дівчат підходила до дерева й перекидала горщик з водою. Потім брала дерево в руки й заспівувала пісню. З її голосом з'єднувалися голоси інших. Ворота відчинялися. Весь гурт оточував дівчину.
Виходили на вулицю і йшли до лісу. Там розсідалися і діставили їжу та питво. Потім дівчата розходилися по лісу. Вибирали березу і завивали на ній вінки, - пише Народна правда".
В неділю дівчата поверталися до лісу і розплітали вінки. Звертали увагу, як вони виглядають. Якщо свіжий - то буде щастя, якщо ні - то слід чекати на якесь лихо. Про це співали:
"Пусти мене, мати, у гай погуляти,
До білої березоньки, про щастя спитати".
На Харківщині та Полтавщині в Зелений тиждень дівчата водили "тополю". Збиралися до гурту і вибирали з-поміж себе найвищу на зріст дівчину. На руки їй одягали намисто, стрічки та барвисті хустки. З-під тих оздоб її майже не було видно. Вбравши так "тополю" - водили її по селу та полях. Зустрівши людей, "тополя" їм низько вклонялася. Люди частували дівчат і давали подарунки "тополі на стрічки".
Вінки були символом молодості і краси. Носили їх лише незаймані дівчата. Іще вінок з живих квітів вважали захистом від нечистої сили. Робили їх з конвалії, незабудок, васильку, чебрецю і полину.
