Освітянин чи завзятий корупціонер? Елітне майно, спільний бізнес із одіозними екснардепами, судова справа від НАЗК та, ймовірно, паспорти одразу двох країн – перелік сумнівних фактів із біографії свіжопризначеного заступника голови МОН Михайла Вінницького вражає. Та, вочевидь, поки не заважає його просуванню вгору кар’єрними сходами.
Що ж приховує замміністра Віннницький? Чи справді заступник Оксена Лісового має кримінальний шлейф? І чи відреагує Кабмін на такий бекграунд топпосадовця, який здатен кинути тінь на репутацію цілого урядового відомства? Розбирався журналіст-розслідувач "СтопКору" Артем Поліковський.
Вітчизняну освіту і науку продовжує лихоманити від кадрових рішень у профільному Міністерстві. 19 травня 2023 року голова відомства Оксен Лісовий призначив двох заступників: Андрія Сташківа та Михайла Винницького.
І мало не одразу мережу сколихнув скандал довкола одного з топпризначенців. Адже щойно громадськість дослідила біографії чиновників, виявилося: принаймні один із них має неабиякий досвід не лише у науковій сфері, а й у питаннях, пов’язаних із особистим збагаченням. Йдеться про Михайла Вінницького, чия діяльність на попередньому місці роботи ознаменувалась корупційною справою.
Чим відомий Михайло Вінницький?
За даними з відкритих джерел, Михайло Винницький народився в Канаді, до України переїхав у 2003 році, а у 2019-му указом 5-го президента України Петра Порошенка отримав українське громадянство.
У буремних 1990-х майбутній топпосадовець працював у приватному секторі: пройшов шлях від простого менеджеру з продажів до віцепрезидента канадської компанії. А з 2003 року розпочав викладацьку кар’єру.
З 2014 до 2020 року Вінницький був у МОН радником трьох міністрів та очолював секретаріат НАЗЯВО – Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. Цей орган відповідає за якість вищої освіти, акредитацію освітніх програм та моніторинг вишів.
І саме у НАЗЯВО довкола Михайла Вінницького спалахнув гучний корупційний скандал.
Як розповів у фейсбуці один із співробітників Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, член колегії МОНУ, адвокат Микита Андрєєв, у 2020-2021 роках, коли пан Вінницький очолював секретаріат НАЗЯВО, він влаштував собі у службове підпорядкування дружину Марту і неодноразово преміював її.
У липні 2021 року НАЗК надіслало до Агентства припис з вимогою звільнити (або перевести на інше місце роботи) одного з подружжя порушників.
"Обом було дуже комфортно працювати в таких умовах, тому припис виконувати вони не захотіли. Вирішили звернутися з позовом проти НАЗК з вимогою до Суду скасувати вказаний припис. Формальним позивачем було НАЗЯВО, коли я ще не був там членом, зате головою Агентства був патрон Винницького – Сергій Квіт. У 2022 році дуже дивним чином, за декілька миттєвостей до ліквідації, скандальний Окружний адміністративний суд міста Києва приймає рішення про скасування вказаного припису НАЗК", – зазначив Андрєєв.
Цю інформацію підтверджують наявні у реєстрі судових рішень справи, ініційовані НАЗК.
Як встановили слідчі, Вінницький дійсно працевлаштував свою дружину у відомство, де був одним з керівників.
"Керівник секретаріату Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, діючи всупереч вимогам закону України, в умовах реального конфлікту інтересів ухвалює рішення щодо призначення своєї дружини на посаду провідного фахівця відділу акредитації освітніх програм Агентства за строковим трудовим договором до 27.02.2024 р. включно", – ідеться у матеріалах слідства.
Ба більше, протягом кількох років чиновник мало не щомісяця радував дружину додатковими "бонусами" за державний кошт.
"Реалізуючи свої службові повноваження, ухвалив в умовах реального конфлікту інтересів рішення щодо преміювання працівників секретаріату Агенства у листопаді 2019 року, у грудні 2019 року, травні 2020 року, червні 2020 року, липні 2020 року, у січні 2021 року", – зазначається у справі.
Саме за цими фактами НАЗК і видало вищезгаданий припис. Суд першої інстанції визнав Вінницького винним у порушенні, проте чиновник ініціював від імені НАЗЯВО зустрічний позов про начебто відсутність складу злочину. Проте й апеляція не схилили терези Феміди на бік посадовця. Кінцевий вердикт у справі засвідчує: вину посадовця – доведено. Однак справу таки закрили – через недотримання часових рамок.