Складно заперечити, що Луцьк є одним із найцікавіших історичних міст країни. Через таку спадщину місто має особливий статус та додаткові переваги для залучення туристів. За даними маркетингового дослідження, їх у Луцьк за рік вже приїздить більше, ніж самих лучан мешкає у місті.
Тим не менш і приватні туроператори, і профільні посадовці погоджуються, що Луцьк може приваблювати більше туристів, а Старе місто може «працювати» у цьому напрямку значно краще. А критики взагалі вважають, що воно поки залишається «мертвим».
Що заважає Старому місту швидше розвиватися в напрямку туризму, що потрібно, аби подолати ці перешкодити і як їх збираються усувати, розбиралися журналісти «Сили правди».
Що подивитися?
Хоча в Луцьку є десятки пам'яток національного та місцевого значення, в першу чергу «історичні» або «культурні» туристи їдуть сюди, щоб подивитися на Замок Любарта. Зокрема про нього згадали 61% опитаних туристів в рамках дослідження 2017 року, що в рази більше, ніж про будь-яку іншу туристичну атракцію міста. Проте екскурсії, які проводять у замку, розраховані максимум на 3-4 години, тому одне із ключових завдань, щоб зацікавити туристів лишитися на довше — «відкрити» для них більше пам’яток.
«Управління існує з 2013 року і у своїй роботі ми в певний момент почали розуміти, що впираємося в якусь «стелю». Ми зробили доволі багато в напрямку промоції. Люди знають, що Луцьк — це приємне відкриття, знають, чому до нас варто їхати. Але в Старому місті поки є лише один об'єкт, який може надовго затримати туриста — Луцький замок. Там можна побути 3 години, якщо якісь заходи — і довше. Хоча і щодо замку ще багато чого потрібно зробити. Ми пропонуємо адміністрації заповідника наше бачення покращення роботи Луцького замку. Проте в Старому місті поки не вистачає об'єктів, які можуть затримати туристів на довше», — визнає начальниця управління туризму та промоції Луцької міськради Катерина Теліпська.
Та і з самим замком теж не все гаразд. Зокрема, туристи відзначають небезпечні, на їх думку, дерев'яні конструкції на мурах. Оскільки замок, як і Старе місто, є державним (а не міським) історико-культурним заповідником, ремонтувати їх мають за державні кошти або кошти, виграні в рамках грантових проєктів.
«Для нас першочерговим завданням є заміна дерев'яних конструкцій Луцького замку. Все, що ми можемо робити своїми силами, ми робимо. Але є непідйомні речі. Вартість самих робіт, матеріалів. Тобто ми можемо робити частковий ремонт, замінювати підгнилі дошки, зробити косметичний ремонт. Проте фінансування перекриття, висотних робіт має бути на рівні держави. На жаль, держава останній раз суттєво профінансувала Старе місто в 2002 році. Замок перекривали ще в 80-х роках 20 століття», — каже директор заповідника «Старий Луцьк» Павло Рудецький.
Щоб знайти кошти, у заповіднику пробували писати заявки у Державний фонд регіонального розвитку та на міжнародне грантове фінансування, проте поки виграти у жодному конкурсі не вдалося, каже директор заповідника.
На щастя, залучити кошти в рамках проекту міжнародної технічної допомоги вдалося Луцькій міській раді. Щоправда, на інший об'єкт. У 2019 році розпочали роботи із реконструкції вежі Чарторийських, єдиної, яка збереглася від Окольного замку, тобто зовнішніх мурів міста. Також відновлюють монастир єзуїтів та підземелля єзуїтського колегіуму, де нині знаходиться Волинський коледж Національного університету харчових технологій. За даними проєкту, там планують «облаштування Музею-майстерні лицарства та середньовічних часів у відреставрованій вежі та створення експозиції в підземеллях єзуїтського монастиря».
Закінчити роботи планують до липня 2020 року, що дозволить створити ще одну привабливу локацію для туристів і відповідно урізноманітнити маршрути.
«Я думаю, що і бізнес туди піде швидше, коли побачить, що турист витрачає там більше часу. Поки що більшість туристів ідуть в замок, далі оглядова екскурсія Старим містом і повернення в центр, де є більше кав'ярень, ресторанів тощо», — пояснює Катерина Теліпська.
Ще одна ініціатива — відкриття Центру середньовічної культури на Драгоманова, 25, яке планує клуб середньовічного бою «Айна Бера.Луцьк». Для цього також вони залучають волонтерів та збирають пожертви.
«Згодом Центр середньовічної культури у Луцьку стане місцем, де на тебе чекатимуть інтерактивні лекції з історії, лицарські бої, середньовічна костюмерна, тренування й майстер-класи зі сучасного мечевого бою, стрільби з традиційного лука і середньовічних танців, а також у нас ти зможеш провести свій захід, або ж орендувати спортзал чи атмосферну лицарську залу», — планують активісти.
Також у профільному управлінні міськради розвивають туристичні маршрути, які включають не тільки Луцьк, а перетворюють його на логістичний центр для всієї Волині.
«У цьому році будемо працювати над удосконаленням туристичних маршрутів «Луцьк+». Пропонуючи місто наприклад за кордоном, ми розуміємо, що самого міста для туристів буває мало. Тут можна бути два дні. Але програму туру потрібно наповнювати на 3-4 дні. Отож, Луцьк може стати таким собі туристичним логістичним центром, звідки туристи можуть дістатися до Воротнева, відвідати сакральні пам'ятки Володимира, Зимного, Олики, здійснити сплави річками Прип'ять, Стохід, Стир. А потім повернутись і обов'язково здійснити прогулянку естетичним трикутником Луцька (відвідати Музеї Волинської ікони, Художній, Сучасного українського мистецтва родини Корсаків), або ж відвідати фестиваль чи культурну подію, і обов'язково скуштувати кращі страви волинської кухні», — розповідає Катерина Теліпська.
Проте чимало пам'яток та звичайних історичних будівель ще потребують реставрації і перебувають не в найкращому стані з різних причин, в першу чергу через недбальство власників та користувачів. Зокрема такі будинки є і в Старому місті, що безперечно заважає збільшенню туристичної привабливості. Поганий стан фасадів та будівель загалом власники часто виправдовують тим, що «не мають коштів», а у міськраді та заповіднику відповідно не мають коштів на те, аби їх переселити.
«Щоб Старе місто було привабливе, потрібен благоустрій. Старе місто обслуговує ЖКП №3, який проаналізував ситуацію із старими будинками, в яких занедбані фасади. Проте заповідник наразі немає можливості виділити кошти на ці фасади. Все ж таки мешканці повинні співпрацювати із комунальниками, щоб привести свої будинки до належного стану. Якщо казати про Плитницю,7 та ще кілька будинків, де проживають мешканці, свого часу в планах заповідника ці ділянки були чітко розписані. Деякі будинки були передбачені під знесення або реконструкцію. Але наразі коштів, які могло би вкласти місто, щоб цих мешканців переселити, немає», — каже директор заповідника Павло Рудецький.
У цей же час не завжди контролюючі органи мають достатній вплив, аби змусити власників та користувачів пам'яток та історичних будівель підтримувати їх у належному стані, каже начальник відділу охорони культурної спадщини Луцькради Олександр Котис.
«Якщо є пам'ятка, незалежно чи вона приватна, чи ні, власник мусить підписати охоронний договір, в якому прописано, що він може і що не може. Але власник може цей договір і не підписати, тоді просто отримає штраф 1700 гривень. Також треба говорити, що є проблема ставлення людей до спадщини. Чи вони вважають її цінною. Можна знайти різні шляхи обійти закон, але якщо ти просто порядна людина і розумієш цінність історії, ти цього робити не будеш. А коли людині начхати на це, вони просто руйнують ті будівлі, знищують чи викидають різні артефакти», — визнає посадовець.
Бізнес-клімат
Які б проблеми не створювали окремі користувачі луцьких пам'яток, без приватних інвестицій не обійтися, адже без періодичних ремонтів історичні будівлі руйнуються. Йдеться, наприклад, про луцьку синагогу в Старому місті.
«Справа в тому, що потрібно знайти для синагоги відповідального користувача, який її буде утримувати. Це вже маємо вирішувати не ми, а держава. Там може бути музей, якісь приміщення для єврейської громади, можливо невеликий концертний зал», — вважає директор історико-культурного заповідника Павло Рудецький.
Тим не менш, не у всі об'єкти бізнес спішить вкладати гроші, тому критики часто називають Старе місто «мертвим». Що туристичний потенціал Старого міста «дуже слабко використовується», — визнає навіть директор заповідника.
«Якщо оцінити використання потенціалу історичної спадщини Луцька на сьогоднішній день за 10-ти бальною системою — це на балів 2-3 наразі не більше. Ми лише на стадії усвідомлення того — що вона у нас є і що можна щось із цим спробувати зробити. Це дійсно хороший туристичний подарунок від нащадків, який ми тільки починаємо «приємно відкривати», — вважає засновник туристичного агентства «Патріот» Богдан Климчук.
Це агентство вирішило «відкривати» Старе місто за допомогою тематичних екскурсій — нічної театралізованої екскурсії «Романтика та містика Лучеська», а також екскурсії «Теплими місцями» Луцька.
За словами Климчука, таких екскурсій та туристичних атракцій могло би бути значно більше, якби була кращою інфраструктура, більш прозорі правила гри та більш свідомі мешканці:
«Якщо продукт дійсно конкурентний і ексклюзивний — він завжди знайде шлях до серця туриста, незалежно від міста чи країни. Але якщо про країну чи місто сформувався стереотип, чи поруч ведуться бойові дії, немає конкурентної транспортної, гастрономічної та готельної інфраструктури і вашу країну чи місто сприймають як столицю корупції світу, то ваші шанси у розвитку туризму невеликі.
Навіть в найгірших умовах при хорошій волі керівництва країн і міст можливі туристичні буми. Так, у нас дійсно не просто проблемні будівельні майданчики у Старому місті, але у нас в багатьох набагато більші проблемні «майданчики» у головах, коли спостерігаєш як нищаться ліхтарі навколо замку, лавки в парках чи як місто спаскуджується графіті (не плутати з красивими муралами).
Туризм любить прозорість, рівні можливості для розвитку, підтримку влади, а не так, що ви інвестуєте умовно в розважальний центр, а у власника відбирають парковки, бо він в опозиції до місцевої влади. Навіть коли в Єгипті для прикладу були громадянські заворушення, завжди існувало табу на будь-які дії в туристичних зонах головних курортів Хургади і Шарм-Ель-Шейха. Щодо історичної частини, то навіть ті котловани і аварійні будівлі можна було б атрактивно і креативно закрити. Обіграти можна все, були б кошти. Але коли нема коштів, щоб навіть банально покласти нормальне дорожнє покриття чи зробити нічне освітлення визначних місць, то про що говорити далі?»
Згадані «котловани» — один із найбільш непривабливих об'єктів у Старому місті. Більше того, забудовник ділянки на Кафедральній,13, яка чи не найбільш муляє око туристам, вивісив з цього приводу досить провокативний плакат зі своєю версією виникнення проблеми. А ще вона стала прикладом, який навіть дещо «відлякує» можливих інвесторів.
Так, на Кафедральній, 13, що поруч із римо-католицьким костелом на найпопулярнішому шляху до Луцького замку ще з 2011 році орендар «Луцькміськбуд» планував побудувати триповерховий будинок. Проте під частиною ділянки розташовані кілька ярусів підвалів, які типові для Старого міста. Саме через належне чи неналежне дослідження історичних підвалів та їх руйнування точаться суперечки з приводу цієї ділянки вже близько 10 років.
«На території Старого міста практично під кожною старою будівлею є підвали. Воно будувалося практично в два яруси. Навіть багато підвалів, які частково між собою з'єднані», — каже директор заповідника Павло Рудецький.
Він особисто підтримує спорудження будинку та називає його проєкт таким, що вписується в концепцію Старого міста. «Всі ті щаблі, які вимагає наше законодавство, були пройдені. Там проводили розкопки, а те, що було віднайдено, передали в заповідник… підвали із самого початку мали перекриватися, реставруватися і використовуватися. Ніхто їх не збирався руйнувати», — стверджує посадовець. Тим не менш їх належним чином так і не законсервували, щоб уберегти від руйнування.
У якісному дослідженні підземель не впевнені частина депутатів Луцької міської ради та активістів, які і зупиняли спроби будівництва. Так, депутат Луцької міськради Павло Данильчук наголошує, що забудовник «Житлобуд-2» має провести археологічні розкопки та відновити підземелля. Також зобов'язання «провести археологічні дослідження за власні кошти і при необхідності забезпечити проведення археологічних розкопок» є і у рішенні міської ради. Через їх невиконання міська рада вже навіть почала судитися із орендарем ділянки.
Тим не менш, потенційний забудовник «Житлобуд-2» планує підземелля реставрувати.
«Я дав слово і показав проєкт будівництва, де ті підвали збережені. Тільки ми змуруємо не з цегли 1800-го року, а з сучасної. Але буде дуже схоже», — каже директор підприємства Леонід Стефанович.
Він обурений тим, що активісти перешкоджають забудові, і вважає, що будинок — однозначно краще за просто зарослу ділянку із парканом:
«Я рахую, що такий стан речей — це неправильно. Це соромно для міста. Місцева влада двома руками за будівництво, нас підтримує обласна державна адміністрація, Ігор Палиця мене підтримує. Але завжди знаходяться люди, їх небагато, дві-три людини, які лягають під колеса, коли ми починаємо працювати. Мені, досвідченому будівельнику, просто соромно із ними тягатися».
Як приклад Стефанович наводить будинок на вулиці Лесі Українки, 33, який його компанія відбудовувала після пожежі:
«Там був згорівший, закинутий будинок. Ми його із компаньйонами викупили, зробили і здали «під ключ». І сьогодні там живуть люди. Я вважаю, що це приклад господарської діяльності, бо цей будинок, це окраса міста. Хоча під час будівництва теж знаходилися активісти, які нам не давали працювати. Але ми це все пережили і здали об'єкт, яким я горджуся. Сьогодні і місто має зиск, і люди, які живуть. Всі дякують».
Натомість депутат Луцької міськради Андрій Білан пропонує інший шлях: розірвання договору оренди, дослідження та консервацію підвалів та створення зеленої зони із невеликим кафе із оглядовим майданчиком на частині ділянки, яка вільна від підземель.
«На мою думку, потрібна чітка концепція розвитку Старого міста, має бути чітке бачення, як мають виглядати приміщення, які будуються. Щоб ці забудови не росли як гриби після дощу, поки ми думаємо як зберегти Старе місто. Така хаотична забудова може тільки спотворити вигляд Старого міста», — вважає депутат.
Ще один шлях для стимулювання бізнесу пропонує директор історико-культурного заповідника Павло Рудецький. За його словами, Луцька міська рада могла б знижувати орендну плату бізнесу, який планує працювати в історичній частині:
«Я думаю, що наша міська рада могла би спростити умови роботи бізнесу тут зі свого боку. Наприклад, якщо це якийсь важливий, цікавий для лучан і туристів заклад, можна не брати кілька років орендну плату із підприємця, або дати якісь інші пільги на певний час».
Інфраструктура
Проте самих лише пам'яток для туристів недостатньо, погоджуються підприємці та посадовці. «Треба завжди пам'ятати, що туризм дотичний до багатьох галузей. Мені завжди хочеться, щоб туризм був важливою частиною стратегії розвитку міста загалом. Коли ми говоримо про розвиток туризму, треба говорити і про культуру, про будівництво доріг, про безпеку міста, мистецтво, науку, інші галузі. Туризм об'єднує близько 50 різних галузей», — відзначає Катерина Теліпська.
Тому одне із завдань: залучити у Старе місто або навколишні райони міста більше закладів, потрібних для туристів, зокрема кафе, ресторанів, готелів. А для їх нормальної роботи потрібен постійний потік клієнтів. На сьогодні ж через малолюдність історичної частини тут працює лише один ресторан та одне кафе.
«Щоб наповнити Старе місто людьми, потрібно продумати туристичні маршрути, які нормально поєднують Старе місто із центром міста. Нам потрібно логічно об'єднати Центр, Старе місто і парк. Тоді туристи матимуть змогу після прогулянки кудись зайти, відвідати якісь заклади. На жаль, сьогодні в Старому місті недостатньо закладів, не всі туристи можуть кудись зайти, спробувати особливості нашої, місцевої кухні. Якщо буде відповідний потік людей, потік туристів, буде можливість відкривати нові заклади», — розповідає депутат міськради Андрій Білан.
Саме для того, щоб забезпечити зручну комунікацію Старого міста із Центральним парком та середмістям, Луцька міська рада оголосила Всеукраїнський відкритий архітектурний конкурс. Завданням архітекторів має стати розробка концепції того, що має постати замість більшої частини кіосків Центрального ринку. Якщо ж ринок у нинішньому вигляді перестане працювати, вулиця Замкова зможе стати більш привабливою для туристів, сподіваються у міськраді.
«Я думаю, що це суттєво допоможе, хоча в першу чергу це потрібно і для нас, лучан. Також потрібно вирішити проблему парковки перед Луцьким замком, адже ситуація, що склалася, є неприйнятною для історичної частина міста. Там люди хочуть робити фото, але вони не можуть цього зробити, бо площа до обіду заповнена автомобілями. Тому перенесення ринку може дозволити зробити парковку в іншому місці. Замість частини ринку, де сьогодні продають секонд-хенд, мала би бути стоянка для туристичних автобусів. Відповідно у нас відкривається і новий шлях до Замку через вулицю Замкову», — пояснює Катерина Теліпська.
Проте повністю модернізувати територію, навіть у разі перенесення кіосків, буде не так просто. На території Центрального ринку нині знаходяться до 30 різних об'єктів нерухомості, які перебувають у приватній власності. Більше 10 із них належать Волинській облспоживспілці, яка конфліктувала із міськрадю через наміри припинити договір оренди і перенести ринок.
До слова, проблему хаотичного паркування в Старому місті пробували вирішити раніше й без пернесення ринку. Зокрема, у 2016 році компанія «Ельбе УА» встановила боларди та інше обладнання для тестового запуску системи платного паркування. Проте за словами директора фірми Костянтина Пастухова, повноцінно запустити роботу завадив поганий стан доріг в Старому місті, несумлінні водії та і сама міська рада. У зв'язку із проведенням будівельних робіт на згаданій Кафедральній, 13 (які насправді не проводять), вулицю, а відповідно і ключовий виїзд зі Старого міста перекрили будівельним парканом за згоди секретаря ради Григорія Пустовіта.
Бюрократія
Ще одна проблема, яку називають різні сторони, зацікавлені у розвитку туризму — це надмірна забюрократизованість. Наприклад, часто мешканці міста звинувачують у незадовільному стані пам'яток Луцьку міську раду. Проте роботи, які стосуються пам'яток національного значення, погоджують у профільному Міністерстві культури, молоді та спорту, а пам'яток місцевого значення — профільному управлінні Волинської ОДА.
«Багато чого в цій галузі в першу чергу залежить від Міністерства культури, молоді та спорту. В Луцьку є чимало пам'яток національного значення. Що стосується робіт на території таких пам'яток, мусить погоджувати профільне Міністерство. Але проблема в тому, що там немає достатньо спеціалістів і компетенції, щоб знати ситуацію на місцях і оперативно працювати. Навіть є випадки, коли негативні для історичної спадщини Луцька речі через Міністерство погоджували. Тому таку функцію потрібно делегувати нам, а за Міністерством лишити лише нагляд», — вважає Олександр Котис.
Також додаткове навантаження через роботу в приміщенні, яке є пам'яткою, може відчувати і бізнес. «Іноді підприємці просто не хочуть зв'язуватися із нашою спадщиною, бо це зайві витрати, зайві клопоти із активістами. Якби цей процес був не настільки бюрократизований, то Старе місто було би більш привабливе для туристів. Європейські підприємці навпаки тягнуться до історичних частин міста», — вважає Котис.
Оскільки до розвитку туризму причетні багато органів влади на різних рівнях, не завжди вони можуть знайти спільну мову. Наприклад, незручності багатьом потенційним туристам створює графік руху найпопулярнішого потяга до Луцька із Києва. «Справді, наші туристи відчувають дискомфорт через те, що потяг із Києва приїжджає о п'ятій годині, кав'ярні відкриваються о сьомій, а замок відчиняє браму о десятій. Тому деякі туристи просто не дочекаються, поки він відкриється. Ми зверталися і до дирекції заповідника, і до «Укрзалізниці», але поки проблему на вирішили. Будемо далі стукати», — переконує Катерина Теліпська.
