Але мешканців Луцька важко обманути байками про потужні інвестиційні проекти та бурхливий економічний розвиток міста. Інакше бт вони може не стояли у черзі за отриманням робочих віз та не покидали б рідне місто.
Той факт, що середня зарплата у Луцьку вже не перевищує середню зарплату по області – промовисте свідчення економічної стагнації. Місто ніби замкнулось у власному розвитку. Про великі інвестиції і нові робочі місця говорити не доводиться.
Я розумію, що міська влада буде прикриватися тим, що ситуація в економіці України, корупція і відсутність впевненості у завтрашньому дні не сприяють приходу інвесторів. Але хіба не таку саму ситуацію створили нині у Луцьку?
Чим відомий Луцьк за останній рік? Брутальною боротьбою за владу і цинічними політичними маніпуляціями. Розборками і сумнівними земельними рішеннями. Новітніми тітушками і непрозорістю дій правлячої більшості.
Який потенційний інвестор, в якого є розум і життєвий досвід, прийде у сучасний Луцьк? Бо перед тим, як інвестувати кошти і розвивати бізнес, треба вивчити місце своєї майбутньої діяльності.
Зрозуміти, чи місцева влада створила рівні, максимально сприятливі і прозорі умови для ведення бізнесу. Чи не покриває вона «своїх» і не обдирає поборами «чужих». Чи можна у місті впевнено і на засадах ринкової конкуренції розвивати свою справу, і при цьому не бути наближеним до депутатів і чиновників…
А як же виглядає сьогодні Луцьк в уяві сторонньої людини? Містом, яке немає повноцінної влади. Містом без міського голови. Містом, де панує не закон і порядок, а політичні ігри та брудні прийоми. Містом, в якому потрібно бути наближеним до правлячої більшості, щоб успішно вирішувати питання.
Думаю, потенційному інвестору досить лише переглянути сесію міської ради від 28 лютого цього року, щоб сформувати уявлення про місто. І про його владу. Якщо інвестор дізнається, яким чином у Луцьку лобіюють скандальні земельні питання, в нього буде справжній шок.
З рішень на зразок виділення землі ТОВ «Житловий квартал» по вулиці Рівненській (а їх було кілька за останній рік) інвестор зробить однозначні висновки про те, чи можна у Луцьк вкладати значні інвестиції. Його не буде цікавити вигідне географічне розташування чи потенціал міста. Досить лише побачити, як і на чию користь вирішують окремі питання в міській раді, і він все зрозуміє.
І якщо у інвестора є здоровий глузд, він десятими дорогами оминатиме Луцьк, оскільки побачить в ньому осередок безвладдя та хаосу, помноженого на ознаки корупції та земельного дерибану. Для чого інвестору мати справу з таким містом, в якому йому доведеться викласти кругу суму за земельну ділянку на аукціоні, коли наближені до влади особи можуть отримати її за безцінь?
Тому Луцьку поки що не варто чекати на інвестиційний бум, на появу нових гравців на ринку нерухомості, на створення великої кількості нових робочих місць з гідною зарплатою. Бо правила гри, які зараз панують у місті, не приваблюють, а лякають інвесторів.
