Думаю, усі українці зараз відчувають несправедливість. Замість покарання агресора ми бачимо загравання і компліменти у бік путіна та росії.
Зникли розмови про виплату репарацій для України за знищені міста, села, підприємства та інфраструктуру. Ніхто вже й не заїкається за арешт російського політичного і військового керівництва. Навпаки путін перетворюється у повноправного учасника світового співтовариства, з яким можна вести теплі душевні розмови і вітатися за руку. Все активніше просувається теза, що росію треба зрозуміти і простити. Що вбивства українців та загарбання української землі - це не привід карати москву. Російська агресія перетворилася у "конфлікт", "війну в Україні", "українську кризу".
Ми живемо у жорстокі цинічні часи, коли міжнародне право не працює, а такі принципи як суверенітет і повага до територіальної цілісності абсолютно зруйновані. Зараз навіть немає впевненості у НАТО. ООН перетворилася на клуб балачок за інтересами. Але перш ніж звинувачувати цей жорстокий несправедливий світ і висувати претензії до нової американської адміністрації на чолі з Трампом потрібно озирнутися на себе. Пригадати недалеке минуле з української історії.
З відновленням української незалежності у 1991 році наша влада взяла курс на добровільне роззброєння і пацифізм. Нам пропонували відверто пишатися тим, що ми стали першою у світі країною, яка відмовилася від ядерної зброї. А разом з нею від балістичних ракет і стратегічної авіації. Самознищення власної військової потужності і військово-промислового комплексу перетворилося на фетиш, яким українська влада хвалилася на весь світ.
Наші стратегічні бомбардувальники, ракети і винищувачі не просто знищували чи передавали росії. Це робили в урочистій обстановці, при іноземних дипломатах і на камери преси. Голоси націоналістів, які виступали проти тотального роззброєння України, тоді ігнорували. Українцям розказували байки, що у 21 столітті настане ера миру та всесвітньої справедливості. Час показав: краще бути сильними та гордитися цим, ніж пишатися знищеними ракетами, літаками та індустріальними потужностями.
Андрій Білан, депутат Луцької міської ради, фракція ВО "Свобода"
