image
 |  11 6 Лютого 2021 | 09:11

Історія волинського Героя, який жодного разу не сказав: «Досить… Це вже не моя війна…»

Я ГОРДЖУСЯ ТОБОЮ, СИНУ! Так пише своєму дорослому сину-воїну його мама Галина з волинського села.

Про це пишуть на сторінці 14 окрема механізована бригада імені князя Романа Великого.

Її син Вадим у війську із 18-ти, відколи пішов на строкову службу, після закінчення якої підписав контракт зі Збройними Силами України. За ці роки пройшов шлях від солдата до лейтенанта, від командира відділення – до командира роти. І жодного разу, каже Вадим, ні коли облаштовував під обстрілами блокпости і капоніри на передньому краї в 2014, ні після виходу з оточення під Іловайськом, ні пізніше, коли йшов першим на щойно звільненій від ворога території, не сказав «Досить… Це вже не моя війна…»

Будучи в званні старшого сержанта, Вадим, заручившись підтримкою та сприянням командування інженерного підрозділу Князівської бригади, в якому на той час прослужив уже чимало, закінчив офіцерські курси, після чого прийняв на себе командування ротою. На запитання, чи ніколи не пошкодував про те, що обрав такий складний і небезпечний військовий фах, Вадим, жартуючи відповідає, що «просто завжди любив великі машини, а знайти більші, ніж БАТ та ІМР непросто»… А побратими Вадима додають, що фахівця, який би так «добре ладнав із великими машинами, і розумівся на них» знайти вдається нечасто.

- Ніякого секрету тут немає, - пояснює Вадим. – Хіба в тому, що роблю те, що мені до душі. Коли прийшов служити в підрозділ, було цікаво: дивився, розпитував, спостерігав за тим, як працюють досвідченіші, одним словом, вчився. І виявилося, що керувати 46-тонною машиною не так і важко.

За жартами Вадим, який чудово ладнає не тільки з технікою, а й користується неабияким авторитетом у ввіреного йому особового складу, а також побратими Вадима приховують основне: військові інженери – це люди, яким нерідко доводиться заходити на незнайомі території попереду всіх підрозділів. Це люди, які досконало знають не лише математику, фізику та хімію, а й інженерну справу в стосунку до мостів, доріг, будівель. Знають тактику дій піхоти, підрозділів забезпечення, артилерійських підрозділів, із якими взаємодіють у часових рамках, а отже, не мають права навіть на секундну помилку.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Ковелі продають з аукціону літаки (ФОТО)

На секунди і хвилини йшов час для інженерів Князівської бригади і восени минулого року, під час запобігання поширенню масштабних пожеж на Луганщині, адже від їхніх дій залежали людські життя та збереженість населених пунктів.

- Працювали впродовж кількох діб без перерв, – пригадує Вадим. – Обгортали і відсікали вогонь скрізь, куди могли, чи й навіть не могли доїхати. Нерідко доводилося заїжджати просто в полум’я – навкруги вогонь, суцільний дим, нульова видимість, дихати нічим… Найбільше, - каже побратим, життя якого в такі моменти було під шаленою загрозою, - переживав за машину, аби не загорілася… Адже ми з нею так багато пройшли. На щастя, все обійшлося, і вогняне лихо вдалося подолати.

Вдома на Вадима з нетерпінням чекає 4-річний син Ярослав. Коли він підросте і запитає тата про війну, тому буде що розповісти… А поки що Вадим просто йде вперед, адже інженери проходять там, де не проходять інші…

Бажаєте першими дізнаватись останні, важливі та цікаві новини Луцька, Волині, України та світу? Приєднуйтеся до нашого каналу Telegram .

Також слідкуйте за нашою сторінкою у Facebook .

Вас також може зацікавити