Розповіли історію скверу навпроти колишнього ресторану «Дружба». Побачити, яким був сквер можна на ретросвітлині Володимира 30-х років минулого століття, яку опублікував ДІКЗ «Стародавній Володимир».
Впізнати де зроблена світлина досить легко, бо на диво, на цьому місці нічого "не виросло". Це скверик навпроти "Дружби", або вже "Baza".
Праворуч - будинок райради, але колись він належав родині Гольштейнів. Єврейську сім’ю Гольштейнів у місті знали всі. Та навіть селяни частенько вчащали до нього в крамницю, бо лише Гольштейн торгував плугами, боронами та іншим сільськогосподарським реманентом. Звісно, така справа була прибутковою, зважаючи на те, що місто мало прибуток за рахунок праці на землі. Родина мешкала на третьому поверсі, а на перших двох був великий магазин промислових товарів. Будинок мав трохи інший вигляд (зокрема не збереглися балкони) і був пофарбований у два кольори. Коли розпочалася Друга світова війна і німці окупували Володимир – у будинку Гольштейнів нацисти розмістили гебітскомісаріат. Магазин одразу закрили, а доньку господаря взяли за перекладачку.
Сім’я Гольштейнів була розстріляна нацистами поблизу села П’ятидні. Як стверджують очевидці цих жажливих подій, доньку яка була перекладачкою, врятував німець, який очевидно її знав. На її очах була вбита родина, попри сльози і крики, німець дав дівчині одяг і наказав тікати. Вона не слухала, він її вдарив. Знову наказав втікати. Коли вона побігла і зупинилася через кілометр він вистріли в її сторону. Кулі пролетіли над нею. Дівчина вижила. Емігрувала і проживала в США.
Перед будинком Гольштейнів (на фото якраз біля будинку стоїть бричка) був зведений двоповерховий особняк. На жаль, ми не знаємо, хто там мешкав, але це була центральна вулиця і жили тут на Фарній і поблизу неї далеко не бідні люди.
Центральний триповерховий будинок - справжня окраса міста - знаменита цукерня Луціана Ковальського, на жаль до нашого часу не збереглася. У будівлю влучила бомба під час Другої світової війни. Цукерня Луціана Ковальського у Володимирі була чи не найбільшою за розмірами по цілому тогочасному Волинському воєводству. Знаходилась вона по вулиці Фарній, 24. Міщани могли тут придбати торти, тістечка, шоколад, морозиво, какао, каву, чай, алкогольні напої. Були й цукерки власного виробництва. В приміщенні цукерні можна було почути радіо, яке на той час було не всім доступне, як сьогодні. Також щоденно в цукерні грав місцевий оркестр, який виконував популярні композиції, були тут і танці. Оркестр можна було почути із 18 до 23 години, як в будні, так і вихідні дні. Місцеві старожили згадували, що часто біля цукерні можна було побачити малечу, яка наче «застигала» біля вікон цукерні, адже цукерки та тістечка з вітрин зачаровували кожного своїм апетитним виглядом.
Ліворуч - вже така звична нам забудова вулиці князя Василька, а колись Фарної, збереглася майже вся, окрім кутового будинку в якому зараз перукарня і фотосалон Люкс. А був там теж фотосалон, власником якого був пан Kos I. і носив назву "Modern" - Zakład Fotograficzny, Włodzimierz, ul. Farna 18.
Ще одним цікавим закладом була кав'ярня Рейтера. Як згадують старожили, одним з найулюбленіших закладів була кав’ярня Янкеля Рейтера, що розміщувалася на головній тоді вулиці міста Фарній, а саме, у будівлі нинішнього ресторану «Дружба». (Ресторан теж був, але не займав все приміщення). Це була невеличка кав’ярня в якій окрім кави продавали смачненькі тістечка власного виробництва. Наталя Назарівна Грабарчук, розповідала, що саме в Рейтера були найсмачніші тістечка. Вона любила разом з батьками відвідувати цей заклад. Там завжди пахло випічкою і кавою. Це було особливе місце, адже воно запам’яталося пані Наталі зовсім з малечих літ.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ретросвітлина: волиняни в польській школі
