Питання визнання Православної церкви України обговорили на позачерговому синоді Кіпрської православної церкви.
За результатами засідання було ухвалено рішення, відповідно до якого Кіпрська церква повністю підтримала Україну у її прагненні створити свою Помісну церкву, – повідомляє Новинарня.
Зокрема, зазначається, що кожна нація, здобувши незалежність, має право на свою незалежну церкву. А отже, наша Україна мала повне право просити Вселенський патріархат про автокефалію.
Також в ухваленому рішенні Синод Кіпрської церкви критикує Росію та її агресивну поведінку щодо Православної церкви України, повідомляє ТСН.
Як зазначає видання, у своїй ухвалі кіпрські церковники нагадують, що представники Російської церкви мали змогу прийти на собор та зазначити свою позицію відкрито і домовлятись про діалог. Але вони відмовилися від участі в цьому соборі, а отже, і втручатися у справи ПЦУ надалі права не мають.
Також у рішенні згадується про те, що хоч Помісна церква була покликана вирішити проблему внутрішнього церковного розколу в Україні, поки що зберігається чимало протиріч та напруженості в релігійному середовищі всередині країни.
Кіпрська церква зазначає, що, ймовірно, Вселенський патріархат має вплинути зі свого боку для якнайшвидшого вирішення проблемних питань, а якщо з часом проблему не буде вирішено, варто зібрати ще один Помісний собор.
Водночас у своєму рішенні Синод Православної церкви Кіпру уникнув прямого визнання ПЦУ.
Раніше архієпископ Кіпрський Хризостом заявив, що «настане час, коли митрополит Епіфаній, який уже бував на Кіпрі й володіє грецькою мовою, відвідає Кіпр і буде співслужити» (співслужіння з ієрархом певної церкви означає визнання цієї церкви).
Видання Cerkvarium наводить попередній переклад рішення Синоду Кіпрської церкви повністю:
Кіпрська церква визнає, що політична незалежність нації дає їй право на отримання також і церковної самостійності.
Чотири помісні Церкви без будь-яких реальних причин були відсутні на Всеправославному соборі на Криті у 2016 році. При цьому ці Церкви чомусь з інших питань наполягають на застосуванні принципу консенсусу, застосовуючи подвійні стандарти. «Нехай буде ваше так – так, а ні – ні» (Мф.5:37). А тому, якщо досягнення одностайного рішення неможливе, якщо одна чи дві Церкви не приймають спільного рішення – воно все одно вступає в силу. І навіть якщо незгодні висловлять свою позицію, вони все одно мають пристати до більшості та підписати спільні документи.
Православні церкви, які не можуть підписати вже узгоджені документи, виглядають дуже несерйозно. Якщо не вдалось підписати усі узгоджені документи щодо порядку надання автокефалії, то як можна говорити про застосування в житті євангельського принципу «Хто хоче бути першим, нехай буде з усіх останнім та всім слугою» (Мк.9:35)?
Як можна говорити про віру, при цьому руйнуючи євхаристичні стосунки? Божественна Євхаристія має залишатись осторонь церковних конфліктів.
Припинення спільних поминань предстоятелів Церков через адміністративні або судові суперечки не свідчать про православне смирення. І в цьому церковне керівництво подає дуже поганий приклад віруючим. Нажаль, такі приклади донедавна вже були – між Антіохійським та Єрусалимським патріархатами, Вселенським та Єрусалимським патріархатами, а також між Константинополем та Афінами.
Двохтисячолітній досвід Кіпрської церкви, а також всієї Православної церкви дає підстави для сумнівів щодо можливості визнання пост-фактум хіротоній, які були звершені позбавленими сану, відлученими чи анафематствуваними єпископами. Позбавлення сану, відлучення та анафему деяких осіб, які були лідерами української кризи, визнали всі православні. Апеляція, якщо вона має місце, має бути обмеженою в часі щодо її подання та розгляду. (Як зазначає Cerkvarium, «можна припустити, що мається на увазі аналог терміну позовної давності». Водночас переклад цього абзацу потребує уточнення).
Що стосується конкретно українського питання, то Кіпрська церква зауважила, що:
Надання автокефалії Українській церкві Вселенським патріархом мало на меті досягнення єдності православних України. Наразі цієї мети не досягнуто.
Щоб якийсь результат мав проявитись, необхідно дати певну кількість часу. І лише якщо через певний час єдність не буде знайдено, тоді Кіпрська церква буде просити Вселенського патріарха як Першого в Православ’ї скликати Всеправославний собор або зібрання предстоятелів помісних Церков для вирішення проблеми. Якщо буде знайдено спільне рішення щодо нового керівництва (ПЦУ), Вселенський патріарх повинен підтвердити дійсність таїнств та рукопокладень цієї Церкви.
Враховуючи чутливість проблеми для російського народу, необхідно забезпечити захист прав цієї юрисдикції (тобто РПЦ в Україні, – ред.).
Церква Кіпру, як і раніше, пропонує свої послуги як посередника у вирішенні проблеми через українську автокефалію.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Волині громада села Боровичі офіційно перейшла із УПЦ МП до ПЦУ
