Про кошового отамана Війська Запорозького Івана Сірка складено безліч легенд та переказів, а от документальних свідчень набагато менше, тому про нього досі мало що відомо, тривають суперечки навіть щодо точної дати його народження.
І поки біографи, дослідники та історики чубляться поміж собою, вишукуючи історичні факти, історія все-таки зберегла для нас 10 цікавих розповідей про легендарного козацького отамана.
Народження із зубами. Якщо вірити легенді, то коли народився Іван Сірко, повитухи заголосили, а мати знепритомніла. Дяк, який зайшов охрестити дитину, відмовився брати його на руки, а лише перехрестив здалеку і втік. А той, хто всіх налякав, не заплакав, він лежав на столі і бавився шматком пирога. А потім на очах у переляканих батьків з'їв його. Хлопчик народився із зубами! За повір'ям, поява немовляти із зубами означала, що народився майбутній вбивця. Налякані селяни радили батькам позбутися дитини, але сина врятував батько. Тато виніс дитину до натовпу і сказав односельцям, що цими зубами малий буде гризти ворогів.
Шайтан, характерник, чортів друг. Очевидці божилися, що особисто бачили, як пан отаман перевертається на вовка, ловить кулі зубами та робить інші не зовсім природні речі.
У ніч на Івана Купала тоді ще юний Іван зник, а повернувся аж за три дні – у розірваній свиті і з рубцями на тілі. Селом пішли чутки: хлопчина зустрівся із самим чортом, нечистий подарував йому страшні сили. Хати в селі почали замикати. Та де він був, не розповів нікому, під сорочкою ховав маленький сірий клубочок – вовченя.
Через багато років він розказав синам, що тоді блукав лісом, що шукав – і сам не знав. Та запам'ятав повний місяць і галявину, а на ній – вовчицю. Вона кинулася на нього. Він кричав увесь закривавлений, але міцно тримав її за горло. Потім стало тихо і він зрозумів, що задушив вовчицю голими руками. А коли отямився, то почув скавчання: у траві ховалося вовченя. Іван забрав його із собою, і відтоді почав називати себе Сірком. Та люди в селі не хотіли жити поруч із вовком. Вони бачили, як він розмовляє з вовченям, і вирішили, що юнак – перевертень.
Шайтаном, себто чортом, пізніше називали його татари, бо не могли второпати, чому постійно програють у битвах зухвалому українцю.
Перша зустріч із козаками. Коли Сірку виповнилося 12 років, у його селі з'явилися запорожці. Козаки розповіли: за Дніпровськими порогами лежить острів Хортиця, хто зможе перетнути ці небезпечні водні пороги і складе іспити – буде козаком. На острові новачків перевірятимуть головні козацькі маги – характерники, нащадки давніх чарівників-волхвів. Іван попросився з ними, та козаки лише кепкували: мовляв, підліток надто малий і кволий. Але козаки таки запропонували йому: якщо подолає Дніпровські пороги і дістанеться Хортиці – посвятять у козаки.
Коли запорожці повернулися після подорожі, не повірили своїм очам: в ущелині, за тринадцятим порогом на них чекав сільський хлопчик зі своїм вовком. Дитині перетнути ці смертельні пороги було не під силу! І козаки зрозуміли, що слабкий на вигляд малий має якісь особливі знання. Тому на Хортиці його привели до особливих вчителів – характерників.
Нащадків давніх волхвів було лише п'ятеро. Вони приготували для нього смертельно небезпечний іспит – стрибок із провалля. Іван біг у повній темряві, не знаючи, що попереду прірва. Зрозумів він це лиш в останню мить, але стрибнув. Знизу козаки постелили солому, але Сірко цього не знав. Іспит він склав.
Чому річка називається Чортомлик. Коли Сірку виповнилося 15 років, в очереті під Хортицею він зустрів самого чорта. Біс навіть обіцяв зробити його гетьманом, але Сірко не повірив – витягнув рушницю і вистрелив у нечистого. Поранений чорт мликнув у воду. Згодом це місце поблизу Запоріжжя так і назвали – Чортомлик, а про Сірка почали складати легенди. Там пізніше утворилася Чортомлицька Січ, яка проіснувала 57 років (1652-1709): існування її збіглося з найблискучішим періодом історичного життя запорізьких козаків.
Як Сірко провчив кардинала Мазаріні. За деякими джерелами, військо Івана Сірка встигло навести "лад" не лише в Україні, а й у Франції під час 30-річної війни.
Це була перша велика перемога під командуванням Сірка. 1646-го запрошений французами 2,5-тисячний загін запорізьких козаків, на чолі з Богданом Хмельницьким та Іваном Сірком, за одну ніч взяли іспанську фортецю Дюнкерк, яку французька армія принца Конде не могли захопити 5 років. Дюнкерк перебував у руках іспанців, фортеця мала стратегічне значення – її називали "ключем від Ла-Маншу" Вдячні французи на честь перемоги Івана Сірка встановили на березі Ла-Маншу пам'ятник козакам.
Є легенда, що коли козаки прийшли забрати гроші за зроблену справу, примхливий кардинал Мазаріні заявив, що французи, мовляв, воюють за честь і славу, а козаки за гроші. На що отримав від Сірка відповідь: кожен воює за те, чого йому не вистачає.
Провів 55 боїв проти османів – і жодного не програв. Сірка турки й татари ненавиділи люто. Мабуть, тому й пліткували, що Сірко ніхто без своєї магії, при цьому боязко перезираючись, бо хто їх зна тих характерників…
Сірко мав феноменальний військовий талант, за життя він провів 55 походів проти Османської імперії та 65 великих битв і 179 сутичок із ворогами – й у всіх здобув перемогу. Під його орудою козаки захоплювали Очаків, Білгород-Дністровський, Ізмаїл, Кілію, Тягиню (Бендери), Арабат, Перекоп, Ясси, Кафу, Бахчисарай і Трапезунд.
Лист козаків турецькому Султану. Саме Іванові Сірку приписують авторство листа султану Мехмеду IV. На відомій картині Іллі Рєпіна "Запорожці пишуть листа турецькому султану" художник зобразив саме Сірка.
На початку 1670-х рр. на переправі в пониззі Дніпра Сірко з 2 тис. козаків розбив 10-тисячну татарську орду.
1675-го у битві біля Чортомлицької Січі під його командуванням вдалося розбити 15-тисячну турецьку армію. Унаслідок нічного бою з 15 тис. яничарів урятувалися лише 3 тис., а втрати козаків, свідчать перекази, не перевищили 50 душ. Часом із цією перемогою пов'язують лист Мухаммеда IV до запорожців і славнозвісну йому відповідь.
Наступного року Сірко здійснив із 20-тисячною козацькою армією похід у Крим і став першим козацьким отаманом, кому вдалося захопити Бахчисарай, столицю Кримського ханства.
Різдвяна битва на Січі. Султан Мехмед IV, ображений нецензурним змістом листа, зачаїв образу і при першій нагоді рушив на Січ величезним військом, маючи розрахунок, що козаки в ніч на Різдво після святкування полягали спати. Це була фатальна помилка. На Січ їм вдалося потрапити, захопивши вартових. Далі, за легендою, один із козаків прокинувся. Побачивши у віконце, що вся Січ напхана татарами, він розбудив своїх побратимів. Козаки, яким не дали додивитися сни, були дуже люті. Тому турків гостинно зустріли кулями. Вороги, які не очікували такого, почали метушитися, збиваючи один одного. Козацькі стрільці вправно косили непроханих гостей швидко скорочуючи їхню кількість. Уторопавши, що зараз буде непереливки, султан прийняв наймудріше рішення в цій ситуації – швидше накивати п'ятами.
Права рука, яка приносить перемогу. Переказують, що сам Сірко заповідав після смерті відтяти свою правицю та діставати її в скрутні моменти. Чому саме права рука, а не скажімо ліва – ніхто не каже.
Свою силу характерника він так нікому і не передав, але залишив заповіт: хто сім років поспіль перед Великоднем носитиме на мою могилу землю, отримає таку ж силу, як і я. Через три дні він помер.
Також у легендах про Сірка постійно варіюється мотив заповіту, за яким йому необхідно відтяти руку та носити її під час воєнних походів та великої скрути. "Рука буде вами руководствувати". Говорили, що запорожці п'ять років не ховали Івана Сірка, коли він помер, а возили його за собою в походи і це їм забезпечувало перемогу. У мертвого Сірка відрізали праву руку і в критичну хвилину бою виставляли її перед собою, як прапор, і перемагали ворога. Рука його має надзвичайну силу, оскільки "де рука, там удача". Навіть у 1812 році "як оббігли кругом Москви з тією рукою, так французьке військо і посунуло звідти".
Тільки після ліквідації Січі побратими поховали правицю отамана. Після смерті полювання на тіло Сірка продовжилося, тому козаки старанно берегли таємницю місця поховання Сірка від ворогів і навіть двічі перепоховували його. Досі залишається питання про те, чи справді в останній могилі лежить тіло Сірка. Відомо лише те, що там він похований без голови. Згодом з'ясувалося, що череп знаходився у відомого російського скульптора, який мав на меті відтворити його обличчя.
Сірко прожив досить довге життя на ті часи – 70 років. Поховали його у Грушівці, і три століття місцеві жителі оберігали його могилу. Після того, як з'явилося Каховське водосховище, прах отамана кілька разів був перепохований. Нині він спочиває в кургані Баба-могила. 2000 року там спорудили меморіальний комплекс. Могила кошового отамана Війська Запорозького Івана Сірка знаходиться в Дніпропетровській області, біля села Капулівка.
Однак дослідники вважають: нема жодних гарантій, що у могилі лежить саме Сірко, при перепохованні з'ясувалося, що у кістяка в могилі цілі обидві руки, тобто це не міг бути отаман. Отже, не даремно козаки-характерники стільки разів перепоховували Івана Сірка, їм вдалося приховати всі сліди і зберегти таємницю свого отамана. Після смерті Сірка зникла й особлива каста воїнів-характерників.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Їх труїли і підривали: ТОП-12 борців за Незалежність України
