Луцьк попрощався із майстром своєї справи, легендарною у місті особистістю, творцем історії, скульптором Миколою Голованем. Чоловік протягом майже 40 років творив унікальний будинок, але не вистачило цілого життя, щоби довершити своє дитя.
Прощання з Почесним громадянином Луцька відбулося 2 лютого у Нижньому храмі Свято-Троїцького Собору. Про це пишуть Волинські новини.
1 лютого 2022 року Луцьк приголомшила звістка про смерть видатного лучанина, автора славнозвісного Будинку скульптора Миколи Голованя. Люди, які знали митця й захоплювалися його талантом, стали зворушливо прощалися з ним у соцмережах. Миколі Голованю 9 січня виповнилося 79 років.
Його чудернацький будинок з дивовижними скульптурами почасти справляє на туристів значно яскравіше враження, аніж головна історична пам'ятка Луцька – Замок Любарта. Тому не дивно, що Миколу Микитовича знають не лише в Україні, а й у різних куточках світу.
Сьогодні ж попрощатися з митцем прийшли представники міської та обласної влади, культурна еліта краю, друзі, знайомі та лучани, для яких Микола Головань є легендарною особистістю.
Нині його обійстя всі знають як Луцький будинок з химерами, хоча сам Микола Микитович цю назву не любив та називав його Будинком скульптора. Нині це архітектурна пам'ятка сучасності, яка приваблює до Луцька тисячі туристів не лише з України, але й зі всього світу.
Микола Головань народився 9 січня 1943 року в Луцьку. Навчався у Теремнівській загальноосвітній школі.
З 1959 по 1965 рік навчався у Львівському училищі декоративно-прикладного мистецтва імені Івана Труша.
У 1971 році відкрив першу персональну виставку у кінотеатрі «Промінь»: скульптура, живопис, графіка.
Працював скульптором 8 років у Художньому фонді України та 22 роки – в художньому комбінаті. Брав участь в скульптурних пленерах у м. Луцьку «Пам’ять крізь віки» (2001) та садово-паркової культури у Франції (2002).
За вагомий внесок у розвиток естетичного і високохудожнього середовища в місті Луцьку, а також популяризацію образотворчого мистецтва скульптору Миколі Голованю у 2016 році присвоєно звання «Почесний громадянин міста Луцька».
За своє життя він створив скульптури на пішохідній вулиці міста Лесі Українки, в Центральному парку та в інших куточках обласного центру.
