Війна внесла корективи у життя міст, в тому числі й Луцька. На Волині ситуація спокійна, але з початку вторгнення не було жодного дня без звуку сирени. Щойно вона пролунає – треба оперативно йти у безпечне місце. Але що робити, якщо тривога застала, наприклад, у тролейбусі?
«У той момент я молюся. Прошу Бога, щоб було мирно і щоб доїхала до лікарні», – каже лучанка Віра.
Вдень у тролейбусах пасажирів не поменшало, а от увечері вони їздять майже порожні. До слова, нині людей у Луцьку перевозять безплатно. На кожній зупинці, навіть якщо сигналу про повітряну небезпеку немає, оголошують, де найближче укриття.
Водій Микола каже: від звуку сирени уже не сіпається, а на свій страх і ризик їде далі, адже треба дотримуватися графіка. Та й пасажири кажуть, паніка не та, що у перший день війни.
У Луцьку в час війни діє комендантська година – з 22-ї до 7-ї ранку.
Автобусів у місті також поменшало, а проїзд лишився платним. Працюють до 20-ї. Наступні 2 години – тільки тролейбуси. Під час сирени, каже, зупиняє транспорт і йде у відповідне місце.
У час війни громадський транспорт Луцька курсує за графіком вихідного дня. Це 34 автобуси та 27 тролейбусів.
