У травні парафія в Луцьку повідомила, що переходить до ПЦУ. Разом із церковною громадою покинув лоно Московського патріархату і священник Володимир Літвенчук. І прихожани, і духовенство ПЦУ привітали таке рішення. Утім, нещодавно стало відомо: настоятель передумав і повернувся до УПЦ МП. Першоджерело інформації – проросійський сайт із промовистою назвою «расколам нєт». Тож ми не стали, як дехто з наших колег, вірити явно заангажованому медіа, а розібралися в усьому самі.
«На Волині заборонений за розкол клірик УПЦ МП приніс покаяння та поновлений у сані». Новину під таким заголовком ми знайшли на одному з проросійських сайтів на початку червня. Йдеться про священника Володимира Літвенчука, настоятеля Свято-Благовіщенського храму у Луцьку. За кілька тижнів до появи такого скандального повідомлення він разом із церковного громадою перейшов до Православної церкви України.
Тоді своє рішення коментував так: «Після цих вбивств, після заяв патріарха кіріла, коли він благословляв на війну, я не знав, що говорити людям у храмі. Я з перших днів війни заявив свою чітку позицію про те, що ми маємо справу із вбивцями».
На другий день після заяви священника Волинська єпархія УПЦ Московського патріархату визнала його розкольником і заборонила служити. Після того, як стало відомо про так зване «каяття» священника, йдемо до його храму – переконатися, чи справді батюшка передумав.
На святковому богослужінні священник і справді згадує митрополита УПЦ МП Онуфрія і єпископа волинського Нафанаїла. А на проповіді вже говорить про важке сьогодення та важливість існування нової єдиної церкви.
«Сьогодні Господь дав народження святій церкві Христовій. Церкві, яка благодаттю Святого Духа розширюється, примножується і робить все необхідне для того, щоби нам усім було добре», – промовив Володимир Літвенчук.
На святкове богослужіння зійшлося чимало людей. Усі вони запевняють, що раді рішенню священника повернутися у лоно УПЦ МП.
«Правильно зробив. Нам іти всім тільки за Богом», – коментує прихожанка храму Євгенія.
«Правильно зробив. Йому Бог підказав, що так треба робити. 20 днів мучився, він місця собі не находив. Тепер поїхав до Онуфрія, Онуфрій благословив – і ми вернулися у свою церкву, і нам на душі радісно, і дай Бог миру і щоб закінчилася війна», – каже прихожанка Марія.
До слова, люди тут дуже прив’язані до священника.
«Так треба молитися за нього, він таке добро зробив сороковцям. Сороковці на висоті!» – заявляє прихожанка Євгенія.
Пан Микола каже, що ходить у різні церкви. Хоч він противник усього російського в Україні, храм, на його думку, – це виняток.
«Тому що я цю церкву охороняв, допомагав тут усе, я вже до неї звик. Чи вона буде московська, чи українська – я все одно буду сюди ходити», – запевняє прихожанин Микола.
Натомість, прихожан, які кілька тижнів тому вітали перехід до ПЦУ, нині у храмі ми не зустріли. Очевидно, рішення священника їх подивувало, як і представників Православної церкви України, які простягнули руку підтримки і намагалися допомогти отцю Володимиру, так би мовити, влитися у лоно української церкви.
«Я наведу вам тільки одну фразу з нашого спілкування. Коли він здійснив крок переходу до Православної церкви України, то сказав: «Отче, в мене таке враження, що я переїхав із росії в Україну», – пригадує священник ПЦУ Микола Онищук.
Вочевидь, квиток був не в одну сторону, каже отець Михайло. Втім, образи на нього не тримає і не звинувачує його у такому рішенні. Лишень не розуміє. Тим часом прихожани, яких ми зустріли на недільному богослужінні, вважають, що єдина правильна церква – їхня, яка нібито нещодавно й остаточно відхрестилася від москви.
«Для мене ПЦУ – як партійна організація, там, де співають гімн, там, де прапори замість хоругв», – ділиться враженнями прихожанка Світлана.
Поговорити з батюшкою нам вдалося тільки після богослужіння. Той підтверджує: дійсно повернувся назад, але вже у пряме підпорядкування митрополиту Онуфрію. Чому не захотів бути у складі Волинської єпархії на чолі з єпископом Нафанаїлом – лишив у секреті.
«Звернувся до предстоятеля УПЦ блаженнішого Онуфрія, і він взяв мене під опіку своєї ставропігії. Це тимчасово, поки все не стане так, як належить», – стверджує Володимир Літвенчук.
Про свій попередній перехід до ПЦУ священник каже: поспішив. Тому й, мовляв, повернувся. А в конфесії УПЦ МП він виріс і вважає цю церкву матір’ю. Остаточно спонукали повернутися останній синод і особиста бесіда з Онуфрієм.
«Після прийняття тих рішень на тому соборі, що були в Києві 27 числа, ми реально відійшли від московського патріархату, і дай Бог, щоб всі ті документальні процеси і документальні всі дії засвідчили, що має так бути і в нас має бути одна церква», – каже настоятель.
Священник ПЦУ Михайло Онищук натомість наголошує, що реальний крок до церковного єднання в Україні – приєднання до автокефальної церкви, яка вже має Томос від вселенського патріарха Варфоломія. У представників Московського патріархату можливість єднання була, але перший раз вони її проґавили.
«Церкві Московського патріархату озвучувалося запрошення. Вони просто його пропустили. Якби сьогодні повернутися з цими знаннями в час об’єднавчого собору, вони прийшли би кількістю своїх архієреїв, проголосували би за свого предстоятеля, ну але москва не дала. І сьогодні вона не дала, не дає і давати нічого не буде», – запевняє Михайло Онищук.
Конфліктів із священниками Православної церкви України, отець Володимир каже, не було. Тому вірить, що об’єднання церков можливе, а потрібно для цього більше часу та діалог. Хоча самостійною і рівною церквою ПЦУ називати не хоче.
Володимир Літвенчук переконує, що вірить у повне розірвання його церкви з москвою. І що українські церкви, зрештою, возз’єднаються. Можливо, саме тому так і не змінив позначку про своє місце роботи у фейсбуці: там вказано, що він і далі у Православній церкві України.
Детальніше - у сюжеті 12 каналу.
