Тисячі метрів доріжок за старовинною технологією виготовила на столітньому верстаті боровненська ткаля Наталія Федік.
Ручні ткацькі верстати, або кросна, як їх називали в минулому, нині можна знайти у небагатьох хатніх господарствах Камінь-Каширщини. Чи не тому лляні рушники, скатертини та домоткані килими стають дедалі популярнішими та цінними серед українців, — пише газета "Полісся".
“Усе стає ще більш красивим, якщо це зроблено від серця”, — переконує Наталія Федік із Боровне. Упродовж двадцяти років жінка займається ткацтвом. Унікальну традицію — створювати килими власноруч — перейняла від сусідки, однієї з кращих майстринь у селі. Як розповідає пані Наталя, її учителька могла не лише хідники ткати, а й скатертини та рушники із дивовижними узорами та вдалим поєднанням відтінків. “Хоч до вигадливих рушників, — мовить Наталія Костянтинівна, — сама не така справна, однак маю чималий досвід з виготовлення домотканих доріжок”.
І справді, хазяйновиту руку майстрині помітно ще з коридору — уся господа ткалі встелена строкатими доріжками. Словом, рукотворна краса!
— Для когось — це важка фізична робота, а для мене — цікаве хобі, — зізнається жінка. — Хоч з самого початку зайнятися цим ремеслом змусило життя: промислових килимів не мала, а треба було чимось підлогу застеляти. Тепер наткала стільки, що маю навіть багато про запас. Є й такі, що зберігаються у шафі вже 15 років. Крім того, виготовила і для обох доньок на придане, та навіть і продала кілька десятків метрів.
Майстриня хвацько стає за старовинний агрегат (верстатові майже сто років), аби продемонструвати журналістам своє вміння, та захоплено розповідає увесь етап підготовки до процесу виробництва.
— Заправляю верстат не менш, як на 50 метрів хідника, використовуючи при цьому рахункову техніку плетіння. Однак, якщо наполегливо працювати, упродовж дня можна виткати приблизно зо п’ять метрів текстилю. Загалом робота на ручному ткацькому верстаті — досить трудомісткий і втомливий процес, що вимагає постійної уваги, — пояснює господиня. — Навіть, щоб встановити так зване знаряддя для виробництва та підготувати усе для ткацтва, треба витратити майже цілий день та долучити ще й троє людей на поміч. Хтось снує (підготовка тканини для основи), хтось навиває (перемотування на ткацький навій). Словом, для усіх є робота. Коли комбінуємо мотки пряжі, часом здається – «і що з того буде»? Бліді кольори стрічок вживаного одягу, або ж занадто темні та непривабливі. Тим часом, як витчеться доріжка, то така краса вимальовується! Думаєш, як могло з такого нехорошого матеріалу врешті таким чудесним вийти ткацтво!
Для основи (поздовжні нитки), як правило, беру натуральні бавовняні чи лляні нитки, тоді як для утка (поперечні нитки) підходить будь-яка синтетика. Зрештою схеми різних переплетень утворюють візерунок. Приблизно на один квадратний метр килима витрачається більш як кілограм пряжі.
— Будь-хто може ткати чи потрібно володіти особливим талантом, — цікавлюся у співрозмовниці?
— Якщо у людини є бажання і терпіння, то тоді під силу усяка робота. Все ж ткаля має бути пильною та скрупульозною. Як утнеш «коника» (дефект при снуванні), то усе переробляти доведеться. У цій справі уважно рахувати треба. А якщо схибиш вже під час закладання ниток у перебор, то усе відрізати доведеться і в результаті з самого початку зводити на нит. Хоч у нашому селі ще залишилось кілька майстринь, однак такого віку як я (Наталії 44 роки-авт.) — лише одна моя подруга. Секретами ткацтва ніхто, на жаль, зараз не цікавиться. Ніхто не хоче займатися, дехто у мене замовляє доріжки. Вочевидь такі слова, як кросна, бердо, нит незабаром стануть архаїчними.
— Скажіть, якою є вершина майстерності у цьому нелегкому виробництві?
— Щоб здобути звання супер-ткалі, — жартує жінка,— мабуть, потрібно володіти багатьма техніками цього ремесла: виготовляти сорочки, рушники, штани. Як колись у давнину ще прабабусі творили. Сама таке не беруся виготовляти, для цього треба мати унікальні здібності.
Наталія Костянтинівна дотримується давніх традицій сповна. Тож своє творче надбання — доріжки, ті, що занадто великі за розміром, пере старовинним прачем, так, як колись це робили наші прабабусі. Коли досхочу натішиться ткацтвом, майстриня народної творчості береться за в’язання чи вишивку. Ніяк не сидиться без діла господині.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Експерти визначили вік максимальної сексуальної активності жінки
