Микола Федік: Є речі, які не продаються

Останній місяць літа видався доволі спекотним. Те саме можна сказати про події у Луцькій міськраді, де знову вирували емоції та було гаряче. Протистояння моралі та грошей, принципів і подвійних стандартів, підприємців та облспоживспілки визначали перебіг останньої сесії міської ради. Про все це – у інтерв’ю з головою фракції ВО «Свобода» Миколою Федіком. - Одне з найрезонансніших питань останньої сесії, яке викликало чимале збурення серед лучан – питання книгарні «Освіта». - Є певні речі, якими не можна торгувати. Існує комерція і необхідність наповнювати міський бюджет. Але культура, духовність, освіченість і символи – не те, що продається. Книгарня «Освіта» - це візитка міста, яка працює вже більше як півстоліття і поширює українську книгу. Вона пережила радянську владу, важкі 90-ті. І ось зараз, у 2018 році, під час війни з Росією та на фоні відродження української національної свідомості, з’являється проект рішення про продаж книгарні з аукціону. Це абсолютно неприпустимо. Влада мала б думати як популяризувати книгу, поширювати українське слово та сприяти освіченості населення. Бо освіченість населення – це розвиток держави і найкраща інвестиція у майбутнє. До речі, деякі ЗМІ почали писати про перенесення книгарні. Насправді мова йде про продаж приміщення книгарні.- Під час сесії лунали нарікання на чергове виділення коштів для КП «Луцькі ринки». Чи обгрунтовано депутати критикували роботу підприємства?- Діяльність КП «Луцькі ринки» потрібно контролювати. Але це підприємство перебуває на етапі, коли ще не може заробляти і приносити гроші в бюджет. Є юридичні нюанси, які треба вирішувати. Триває юридична війна з облспоживспілкою, яка грабувала міський бюджет не один рік. Зараз цю надбудову вдалося прибрати. Але Волинська облспоживспілка прагне заблокувати доступ КП «Луцькі ринки» до землі, яку міська рада передала комунальному підприємству в користування. Думаю, не даремно облспоживспілка воює з «Луцькими ринками». Хоча раніше заявляла, що комунальне підприємство не буде прибуткове. Але якщо воно не може бути прибутковим, то звідки такий спротив? Зараз очікувати на високі прибутки від «Луцьких ринків» не варто. Спочатку треба допомогти їм стати на ноги.- А як на таку проблемну ситуацію реагують підприємці? - На комісію законності міськради наприкінці серпня прийшли керівництво КП «Луцькі ринки» та представники підприємців, які хочуть працювати саме з комунальним підприємством. Але вони не можуть працювати, бо облспоживспілка всіляко заважає. Наша комісія прийняла рішення скерувати звернення в поліцію та Управління по боротьбі з економічною злочинністю Волинської області щодо перевірки законності реєстрації нерухомого майна Волинською облспоживспілкою на землях комунальної власності. Крім того, депутати під час сесії міської ради ухвалили звернення до Міністерства юстиції зі скаргами щодо дій та рішень приватних нотаріусів Луцького міського нотаріального округу.- На сесії також розглядалося питання продовження договору оренди для ринку «Шанс». Чому «Свобода» була проти його розірвання? - Наша принципова позиція – в першу чергу має заробляти місто. Але ми зіткнулися з подвійними стандартами. Кілька сесій тому розглядалося питання про продовження на 10 років договору оренди ринку «Привіз». Тоді я цікавився: чому влада не хоче передати цю ділянку в користування КП «Луцькі ринки»? Але більшість вирішила інакше. Цей ринок, до якого має відношення екс-лідер Партії регіонів Олександр Башкаленко, вирішили не забирати у комунальну власність. На сесії 29 серпня розглядалося аналогічне питання. Але цього разу вирішувалася доля ринку «Шанс». І в цьому випадку більшість чомусь виступила проти продовження договору оренди. Наша фракція не розуміє, чому влада використовує подвійні підходи. А то одному можна, а іншому – ні. Міська влада при вирішенні таких питань мала б керуватися єдиними правилами, а не політичними домовленостями. Не можна застосовувати методи вибірковості щодо підприємців, їх належності чи неналежності до певних кіл.- Як ви вважаєте, чи є прогрес у розвитку Луцька за останні півтора роки? - Місто Луцьк немає чіткого напрямку розвитку. Невідомо, що влада хоче бачити за півроку чи рік, яким сферам надано пріоритет. Ми чуємо багато гучних заяв, більшість з яких завершується нічим. Єдиний виняток, де хоча б частково проглядається концептуальне бачення розвитку – центральний парк міста. Останнім часом також почастішали нарікання підприємців на умови ведення бізнесу у Луцьку. Люди скаржаться на проблеми у спілкуванні з чиновниками міської ради. Це стосується підприємців різних рівнів – від продавців морозива і власників МАФів до серйозних інвесторів та великого бізнесу. Відбулося розбалансування роботи різних органів влади.- Де, на вашу думку, зарито корінь усіх цих проблем? - У Луцьку після смерті міського голови відсутній центр прийняття рішень, який потім несе за них повну відповідальність. Виконуючий обов’язки міського голови ніби відсторонився від ухвалення стратегічних питань. Здається, що Луцьком керують інопланетні сили. Тому у нас немає тих проривів, які є, наприклад, у містах, якими керують мери-свободівці. До прикладу, в Івано-Франківську місто відроджує локомотиворемонтний завод. У Хмельницькому створюють індустріальний парк. У Тернополі діє електронний квиток. Для розвитку потрібно думати масштабно і стратегічно, шукати можливості для залучення інвестицій, створення робочих місць. Без цього ніяке об’єднання з прилеглими селами не допоможе.- В Луцьку триває декомунізація. Один з її проявів – позбавлення Антона Бринського звання Почесного громадянина Луцька…- Про Бринського є багато досліджень істориків, які вказують на його антиукраїнську та злочинну діяльність. Антон Бринський був компартійним діячем та офіцером ГРУ, проводив активну боротьбу з ОУН та УПА, здійснював каральні операції проти мирного українського населення провокував загострення україно-польських стосунків. Така людина не може бути почесним громадянином міста. І не потрібно вказувати на правову відповідність. Є питання моралі і принципів. Людина, яка боролася проти України не має права займати місце в історії Луцька.Спілкувався Петро Герасименко