Модний одяг та аксесуари можна розгледіти на весільній світлині початку 1930-х років Варвари та Олександра Фурманюків.
Про це пише наукова співробітниця ДІКЗ «Стародавній Володимир» Орися Вознюк.
«Це бабуся і дідусь Радкевича Сергія.
Як згадує онук, то на той час сім'я рахувалася куркулями: "Мали свою господарку, худобу, коней будинок накритий металевими листами на березі річки Золотухи, яка впадала через кілометр в річку Буг. В сорокових колективізація, діда забрали до радянської армії, після поранення повернувся додому. Ще встиг онукам розповісти багато цікавих історій…» - йдеться у дописі.
Світлина досить добре збереглася і ми можемо роздивитися вбрання наречених. В 1930-х роках якраз входить у моду атлас, і бажання кожної дівчини мати сукню, яка б так само виблискувала, як атласова, втілювалося будь-якою ціною. Тому в моду на наших теренах входять весільні сукні з ненатуральних тканин.
Наша наречена одягнена в просте, довге плаття, але якщо добре придивитися, то воно в неї відповідає тодішній модній тенденції. Це так звана сукня А-силуету, яка підкорила серця справжніх модниць. По силуєту сукні можна чітко написати букву А. Образ нареченої доповнюють рукавички-перчатки. Їх ще називали пальчатками. Вони доповнюють образ і додають нареченій елегантності. До речі, наречений теж у білих перчатках.
Наречена у руках тримає букет з білих квітів. На голові в неї фата, або ж, як в нас казали - велюн, заквітчаний і акуратно з'єднаний з обручем. На шиї у нареченої намисто, а взута вона у туфельки на шнурівках. Вони темного кольору. але в тому нема нічого дивного. На тодішній час ніхто не купляв білі туфлі, по-перше, їх важко було знайти, або треба було шити на заказ, по- друге, вони були непрактичнимим. Взуття цінувалося дорого і ніхто не зміг собі дозволити купити білі туфлі, які б роками лежали без діла.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Невідомий Володимир: колегіум, який відвідував польський король
