На реставрацію, а згодом на зберігання до Нововолинського історичного музею передадуть ікону "Таємна вечеря", що є елементом Низкиницького іконостасу XVІІІ століття. Ікона зберігалась у церковній громаді села Кропивщина Володимирського району.
Про це у фейсбуці пише священик Віктор Мартиненко.
Гарний видався сьогодні день! Збулося те, що задумав років зо двадцять тому.
"Тайна вечеря" зі старого Низкиницького іконостасу відправилася сьогодні на реставрацію, дослідження і дбайливе збереження до Нововолинського історичного музею.
Це - єдина, (сподіваємося поки що) ікона, яка збереглася від того унікального іконостасу, варварськи знищеного на початку 90-х.
Образ було віддано після демонтажу іконостасу - "на бідну церкву" - саме тоді відкрився храм у селі Кропивщина.
Протягом років ікона прикрашала цю невелику, але дуже затишну церкву.
Відтак, від часу і перепаду температури, на іконі з'явилися тріщини. Тому тодішні настоятелі і парафіяни, усвідомлюючи історичну цінність пам'ятки, зняли її зі стіни і поклали у горизонтальне положення, запобігаючи руйнації ікони. Протягом років вона бережно зберігалася на церковній шафі, благоговійно огорнута рушниками і ряднами, очікуючи слушного часу.
Рік тому, у Нововолинську замешкав художник-реставратор з Харкова Артем Погрібний. Надзвичайно кваліфікований і віртуозний професіонал своєї справи. Саме він розпочав реставрацію і відкрив унікальний живопис царських врат з Низкиницького іконостасу, які теж чудом були врятовані.
Працюючи над царськими вратами пан Артем вельми захопився Низкиничами, історією монастиря, постаттю Адама Киселя. За кількома старовинними фото і описами він реконструював зовнішній вигляд іконостасу та первісний інтер'єр церкви.
Коли, познайомившись з паном Артемом, я розповів про збережену ікону - ви не уявляєте, яким було його захоплення! Не бачивши її, навіть не знаючи, що ікона досі існує, він розповів мені про неї - стиль письма і форму барокового оздоблення, про історію її "міграції" іконостасом у різних століттях.
Вкотре переконуюся: - у Бога все буває вчасно. На все свій час. Зо двадцять років я плекав ідею збереження тієї ікони. Багато років вона лежала у Кропивщанській церкві, мов немовля бережно огорнута пеленами, очікуючи слушного часу. Кілька спроб та добрих намірів щодо цієї пам'ятки якось скінчилися нічим. Тепер бачу у цьому промисл Божий. Пилилася б і руйнувалася та ікона у музейних фондах чи монастирських ризницях. А тепер час настав. З тих пелюшок прийняли її люблячі, майстерні руки пана Артема Погрібного, аби розкрити, захистити і зберегти для майбутніх поколінь.
Моя щира вдячність парафіянам села Кропивщина на чолі зі старостою Анатолієм Михалусем Анатолій Михалусь - за багаторічну охорону та свідомий і похвальний вчинок.
Також дякую колективу Нововолинського історичного музею на чолі з пані Іриною Костюк Ірина Костюк .
Окреме захоплення пану Юрію Велінцю Велінець Юра - попри юний вік, він - втілена енциклопедія історії рідного краю, старанний дослідник, що просто жонглює сенсаційними відкриттями, скромно ховаючи їх у сторінки майбутніх книжок.
Також тішуся знайомством з паном Артемом Погрібним Artem Pogribnyy . Дякую і прошу Бога благословення на його родину і труди його талановитих рук!
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: