Вечір напередодні Старого Нового року – Щедрий вечір або Василів, як його ще називають – збігається з українським народним святом Маланки.
Святкування його походить від давнього, ймовірно, дохристиянського звичаю. За християнським календарем це також день преподобної Меланії (Меланки, Маланки, Міланки). В українській народній традиції обидва свята об’єдналися в Щедрий вечір, або свято Меланки.
За новорічний стіл, як і на Різдво, прийнято сідати всією родиною. Дуже важливо, щоб одяг цього дня був ретельно випраний і чистий. Після вечері, щоб залагодити якийсь конфлікт, сусіди йшли один до одного миритися та просити прощення, аби Новий рік зустріти в мирі та злагоді. А хлопці, які перед цим “отримали гарбуза”, вдруге посилали сватів з надією на згоду.
У перший день Старого Нового Року в будинок першим обов’язково повинен зайти чоловік, саме тому запрошують посівальників-хлопців. Вважалося, що у цей день не слід вимовляти слово “тринадцять”, а також рахувати дрібні монети. Кажуть, рахунок монет принесе сльози на весь рік.
Також багато хто досі вірить, що на старий Новий рік та в Василів вечір не можна нічого давати в борг, інакше весь рік в боргах проведеш. Існує і така прикмета – якщо 14 січня винести сміття, то й щастя з хати винесеш.
Люди також говорять і про “погодні” прикмети. За повір’ям, якщо ніч проти Нового року тиха і ясна – буде щасливий рік не тільки для людей, а й для худоби. Якщо сонце високо зійде, увесь рік буде щасливим, а особливо добрим буде садовий врожай. Якщо падає м’який сніг – на врожай, а коли тепло, то літо буде дощовим.
