Я не все, звісно, відстежую, але, судячи з того, які отримую до Дня Незалежности питання від наших (українських!) ЗМІ, враження складається таке, наче їхні власники переважно мають паспорти країни-агресора – й дали нашим журналістам завдання з'ясувати, доколє Росії ще мучитися з тою українською незалежністю, і коли вже вона (незалежність) нарешті скінчиться?..
Про це повідомляє «24 канал».
Прямо аж згадала тих двох «любителів літератури в цивільному», що в 2007 р. в Берліні мене першими проінформували про скорий розпад України, – хто читав передмову до «І знов я влізаю в танк...», напевно запам'ятав цю історію.
Хочеться стріялити не цілячись!
От, наприклад, популярне видання хоче інтерв'ю на тему, на хвилиночку: «Яка мета існування України?» У відповідь одразу хочеться стріляти не цілячись, бо токсичнішої маніпуляції придумати годі. Бо «мета» – це, шановні, тільки в бізнес-проєктах буває: навіщо я оце-от роблю, і чого хочу цим досягти?
А країни, народи, і навіть держави, що їх собі народи на різних етапах свого розвитку творять для «даху над головою» (в когось цей дах комфортний, віками не рушений, в когось дірявенький, протікає, в когось чужий піддашок, а в когось і такого нема...), – це все, не всує поминаючи тут М. Гроха й Б. Андерсона, насамперед живі сутності, а по відношенню до будь-чого живого ставити питання «яка в нього мета?» (окрім як рости, розвиватись і плодоносити!) – це однаково, що спитати тебе особисто, Коля-Катя-Ілюша, – слухай, а нафіга ти здався? З якою метою зроблений татом-мамою? «Зачем живет такой человек?» (с) – привіт од Фьодор-Міхалича, очєнь русскій вопрос, із підтекстом – ти, с*ка, спершу докажи свою «полєзность», а тоді вже ми зважим – жити тобі, чи ні?
За наступним поворотом цієї думки з'являються «некорисні народи» – тут уже привіт від одного німецького художника, який не розумів, на фіга здались на світі євреї й цигани, і взагалі, всі Аушвіци й Гулаги починалися завжди з питання "навіщо воно здалося?" – на адресу будь-чого не механічного (зробленого людиною), а живого.
Себто, вашим латентно-фашистським питаннячком ви або демонструєте, що Україна для вас – це не живий континуум, а бізнес-проєкт, «искусственное образование», як весь час товкмачить керівництво одної сусідньої держави, або хочете прищепити цю думку вашій аудиторії, або одне й друге разом.
Соррі, ґайз, без мене, – як каже в таких випадках один мій знайомий, північ там, де мох.
З іншого видання запитують теж цікаве – «На чому тримається незалежність України?» Тобто ніби імпліцитно передбачається, що її, тої незалежности, не мало б бути, а вона, от скажи ж ти, – є, от прикрість яка… Копіюю свою відповідь з привату:
«Не поняла вопроса», як казала Мотря в серіалі про Кайдашів. Як то – на чому тримається? Розуміється, на логіці світової історії, з якої незалежність України випливає з такою ж непохитною закономірністю, як дощ із хмари, – про це ще Арнольд Тойнбі в 1916 р. цілу книжечку був нагаратав, а зараз у нас все-таки 2020-й, можна було б і не дивуватися вже так…
Хоч крихта моралі залишилась?!
Ну й нарешті, нещодавна новина – соціологічне, qrwaмаць, опитування від Центру Разумкова: Чи проголосували б ви сьогодні за незалежність України? Шта?
Через 29 років? 29+18 – тільки ті, кому 47+, голосували в 1991-му, то до кого ж звертаються ці «міні-разумкови»? Чи хтось там взагалі розуміє, що, адресований віковій групі, молодшій за 47, – це прихований заклик до державного перевороту?
Що, якби СБУ в нас не дірява-протікаюча, вони б уже мусили як зайчики розповідати, хто їм замовив це опитування, й на чий кошт бенкет?..
Але мене тут ще й моральний аспект цікавить: після 6 років війни за цю саму незалежність, після 14 тисяч полеглих – найдорожчого з усіх можливих в людській історії, кривавого плебісциту, – ким треба бути, щоб лізти стромляти в ці рани персти й «ізучать настроєнія» – як там, ще не передумали?.. Все ще хочуть своєї "нєзальожності"?..
Як же треба ненавидіти цю Україну. Як злобно чекати, занишкнувши до пори, до часу, – «каґда ето кончітца»… 10, 20, 30 років…
А не діждете вже, сучі діти. Згиньте, не застуйте вже світа. Як роса на сонці.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кого призначить фашист «фашистом» - так і буде? Інтерв'ю з Оксаною Забужко
