Ні хто крім нас самих не принесе нам Перемогу. Тому байдуже, що роблять «вони». Зрештою «вони» завжди так поступали в історії. З якого дива щось мало змінитися.
Важливо як поступатимемо Ми. Ми субʼєктні доки ми воюємо. Щойно ми стаємо стравою в переговорному меню, наші інтереси нікого вже не цікавитимуть. Тому виходьмо з дитячого стану, «що вони для нас», мислимо категоріями «що ми за себе». Виходячи з цього мир з москвою неможливий ніколи. Доки вона існує як імперія, а ми як вільна нація.
Як не можливий будь-який мирний договір до повернення всіх незаконно загарбаних територій та понесення агресором законної відповідальності. Навʼязування так званого перемирʼя через обмін земель, яких ще ворог не завоював на чергові Будапештські папірці - це всього лиш легітимація відкладенної страти України та знищення української нації.
Обміняти війну на ганьбу, яка принесе ще страшнішу війну неприйнятно. Тому єдиний варіант битися. На жаль, зруйнування суспільного договору який передбачав що в умовах екзистенційної війни усі мають обʼєднатися і працювати заради перемоги приніс свої негативні наслідки. Війну не можна виграти тією кількістю вояків які незмінно бʼються з 2022 (а хто й 2014) року. Але війну можна програти байдужість тих, «чия хата скраю». І тих, хто вирішив, що є справи важливіші ніж фронт екзистенційної війни.
Тому нам потрібний новий суспільний договір. Скільки зусиль, праці, поту і крові ми готові принести. Скількох піхотинців ще віддадуть в бій матері. Як нація швидко і жорстоко накаже тих, хто самоусунувся від цих доленосних подій. Ми ті, хто на фронті, ніколи не погодимося ні на капітуляцію, ні на ганьбу. Ми вже здобули перемогу в своїй битві. Але щоб здобути перемогу в війні нам потрібне підкріплення.
В нинішньому стані армія може ефективно нищити ваньків ще як мінус до півроку. Далі потрібна чергова хвиля мобілізації. сконцентровання на результаті. Нам потрібна національна єдність. Нам потрібна непохитна віра і воля. Бачу як тяжко нам. Але і ванюшки зараз лізуть з надривом. І таки можуть надірватися. Тому тре встояти. І все залежить тільки від нас.
Юрій Сиротюк «Мамай», директор недержавного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень», заступник голови ВО "Свобода", молодший сержант 5 окремої Київської штурмової бригади ЗСУ
