2 січня, після тривалої хвороби пішов з життя народний артист України, лучанин Анатолій Іванович Романюк.
Про це повідомляють на сторінці Волинського академічного українського облмуздрамтеатру імені Тараса Шевченка.
Колеги висловлюють співчуття рідним померлого.
На сторінці театру розповіли також історію життя актора. Інформують, що він народився 14 грудня 1948 року в селі Смордва Млинівського району Рівненської області в сім’ї службовців.
Долю Анатолія Івановича визначила його мама, Віра Тихонівна, викладач української мови та літератури місцевої школи, організувавши драматичний гурток та довіривши роль маленького Тараса Шевченка своєму десятирічному синові.
В 1962 році сім’я переїжджає до міста Дубно Рівненської області, де, ще будучи учнем, пробує свої режисерські можливості у постановках шкільного драм. гуртка, бере участь у виставах народного театру.
Далі – Рівненський водний інститут. Однак, любов до театру все ж бере своє і, з третього курсу, в 1970 році, успішно складає вступні іспити до Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого (спеціальність – актор драматичного театру і кіно) на курс засл. діяча мистецтв, професора Ірини Олександрівни Молостової, талановитого режисера і педагога.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Депутат не задекларував 42 квартири у місті на Волині
Після закінчення у 1974 році отримує запрошення від Рівненського облмуздрамтеатру, де працює до 1989 року.
В цей період сам Анатолій Іванович виділяє такі роботи, як: Рудольфо – „Циліндр” Едуардо де Філіппо; Карпо – „Лимирівна” Панаса Мирного; Буслай – „Поріг” Олексія Дударєва; Гуска – „Отак загинув Гуска” Миколи Куліша; Нечипір – „Пошились у дурні” Марка Кропивницького.
В 1989 році Анатолію Івановичу присвоїли почесне звання ”Заслужений артист України”.
З 1989 по 1994 рік його творча доля пов’язана з Кіровоградським облмуздрамтеатром ім. Марка Кропивницького: Цокуль – „Наймичка” І.Карпенка-Карого; Сталинський – „Гріх” В.Винниченка; Хома – „Ой, не ходи, Грицю...” М.Старицького; Дядя Мітя – „Любов і голуби” В.Гуркіна та інші.
З 1994 року – актор Волинського обласного, нині – академічного, музично – драматичного театру ім. Т.Г.Шевченка.
Месія – „Одержима” Лесі Українки; Ной – „Ковчег” В.Босовича; Кушнір – „Здрастуйте, батьки” Р.Отколенка; Орішевський – „Северин Наливайко” П.Ластівки за мотивами творів С.Черкасенка, П.Куліша, Г.Кониського; Генрі – „Генрі ІІ” Дж.Голдмана; Янкель – „Тарас Бульба” М.Гоголя; сеньйор Ніколо – „Неаполь-місто попелюшок” Н.Ковалик; Дудукін – „Без вини винні” О.Островського; Макар – „Суєта” І.Карпенка-Карого; Сусід – „Дуже проста історія” М.Ладо, Тев’є – «Шалом Алейну – мир нам» за оповіданнями Шолом-Алейхема, Апраш – «Циганка Аза» Михайла Старицького, Свидригайло – «Присмерк» Олега Потурая, Яків – «Століття Якова: Перше кохання» (Поліська рапсодія) Володимира Лиса та інші. Здійснює постановки таких вистав, як: ”Музика, любов і чорт” Ю.Грушаса; ”Дуже проста історія” М.Ладо, казки ”Білосніжка та семеро гномів” О.Табакова та Л.Устінова, муз. Е.Колмановського. „Ретро” О.Галіна, «Циліндр» Едуардо де Філіппо, Тев’є – «Шалом Алейну – мир нам» за оповіданнями Шолом-Алейхема ,«Голоси…» Мирона Лисака.
Наказом президента України від 21 листопада 2008 року Романюку Анатолію Івановичу присвоєне почесне звання „Народний артист України”.
