Так звані вибори у ДНР та ЛНР, які відбулися 11 листопада, дають Україні чергові залізобетонні підстави заявити про свій безальтернативний вихід з бездарних та шкідливих для держави Мінських домовленостей. Будь-яка країна, яка має адекватну владу, давно б так зробила. Російські окупанти вкотре дали Україні усі підстави поставити назавжди крапку на Мінських угодах. І знову українська влада вперто відмовляється користатися цим шансом вийти з глухого дипломатичного кута, в який сама себе загнала у вересні 2014 року.
Наче віслюк, вона з вбивчою самовпевненістю та елементами садомазохізму тримається за вже давно мертві домовленості, які ще й становлять загрозу національним інтересам. Замість повернення до умов Будапештського меморандуму та залучення в переговорний процес гарантів української незалежності, триває театр абсурду. Замість того, щоб визнати свої помилки, влада все далі затягує країну у зашморг дипломатичного нокауту.Де офіційна заява Петра Порошенка та українського МЗС про вихід з Мінських угод? Де прояв елементарного здорового глузду та національного інтересу? Де адекватна міжнародна позиція керманичів країни, яка стала жертвою неприхованої агресії та окупації?Українська влада, яка з усіх сил трубить про реформи і вдає з себе великих патріотів, якось сором’язливо пропустила крізь свою увагу так звані «вибори», які проводили в ОРДЛО окупанти. Обмежились хіба що черговою беззубою заявою без жодних конкретних дій.Така реакція цілком зрозуміла з огляду на те, що нинішня правляча верхівка займається питанням самозбереження себе у владі. А якісь там процеси в якісь там зоні бойових дій, на території України, захопленій Кремлем, її не обходять. Боротьба за владу важливіша.Не реагують президент Порошенко і той же Аваков, який нещодавно так гучно готувався «реінтегрувати» захоплені території, ще й тому, що ці «вибори» оголюють певний нерв. Він болить тоді, коли мова йде не просто про гучний піар та контроль над інформаційним простором країни, а тоді, коли справді треба тверезо оцінити ефективність цієї влади та її реальний вплив на долю України. І правда тут сумна і сувора.Російська окупаційна адміністрація, проводячи ці «вибори», черговий раз начхала на мінські договорняки, в які Україну втягнув президент Порошенко. Тепер завдяки зусиллям «великого дипломата» від України, всі вимагають щось там виконувати на шкоду собі. Кремль же в свою чергу нічого не виконує і раз за разом демонструє, що нічого виконувати й не збирається. І в нього жоден західний політик не вимагає цього з такою наполегливістю як від Києва.Все на що спромоглася влада - це ще раз нагадати, що ворог щось порушив. Стріляв зі зброї, з якої стріляти «не можна». Вже сам факт того, що є зброя, з якої стріляти не заборонено, викликає іронічний сміх.Кремль ще раз продемонстрував, що мінські договорняки, за які так чіпляється українська влада, не коштують нічого взагалі."Свобода" давно говорить про те, що ці «угоди» направлені на подальший демонтаж України і що з них треба виходити. Проте, вийде з них скоріше Кремль. Та ще й з користю для себе. В цьому нема сумнівів. Згадайте ситуацію з Харківськими угодами та договором про перебування російського флоту в Севастополі. Замість того, щоб їх розірвав Київ, їх розірвала Москва. Тільки пізніше, коли отримала повний контроль на півостровом.Проте схоже українські владі потрібна ще більш очевидна демонстрація непотрібності Україні цих «контактних груп» у Мінську, які збираються, щоб констатувати: відбуваються бойові дії та гинуть люди.І справді, безальтернативний токсичний Мінськ - геніальна перемога «великого дипломата» Порошенка!Анатолій Вітів, голова Волинської «Свободи», депутат Волинської облради
