Політична проституція безсмертна. Особливо в Україні. І особливо у княжому місті. Але хіба видно колоду у власному оці? От так, певно, думає тандем Ігоря Гузя та Сергія Коби. Саме останнього пригріває під своїм крилом народний депутат, легковажно припускаючи, що Коба буде йому вірним соратником.
У свій час, ще, коли Коба перебував у лавах ВО «Свобода» він палко критикував мера Володимира Петра Саганюка та його команду. Пам’ятається, що декого з команди називав не інакше як «алкогольною мафією». Та як тільки Саганюк поманив його теплою посадою в ПТМ «Володимир-Волинськтеплокомуненерго», усі націоналістичні принципи зникли як роса на сонці.
Тепер Коба гордо відносить свою персону до команди Саганюка та всіляко поливає брудом колишніх однопартійців. Але одна справа вважати себе членом команди, самому, а інша - чи сприймає його команда як свого? А тут ще те питання…
Тож Коба став тулитися до ще одного колишнього опонента Ігоря Гузя. І це той випадок, про який кажуть: два чоботи пара. Обидва перебіжчики, правда, Гузь змінив таку кількість партій, що й перелічити важко. Але обидвох об’єднує такий термін, який у біології називається – паразитизм. Ну, бо як інакше назвати того, хто примазується до справ інших, хто присвоює чужі заслуги і видає їх за свою роботу?
До прикладу, громадська мережа ОПОРА та рух ЧЕСНО постійно ловлять Гузя на піарі на бюджетних грошах, тобто на грошах, які ми з вами у вигляді податків заплатили у бюджет. З останнього, що виявила ОПОРА: «У виборчому окрузі № 19 керівники органів місцевого самоврядування, керівники комунальних закладів і священик висловили свою підтримку народному депутату, який заявив про свою готовність до участі у виборах, а також схвалюють факти самопіару депутата на виділених державних субвенцій для розвитку виборчого округу № 19».
Рух ЧЕСНО проаналізував як приходять та освоюються субвенції на округах і тут Ігор Гузь згаданий як умілий маніпулятор, який досить часто у своїх повідомленнях висвітлює освоєння бюджетних коштів як часткову чи й цілковиту заслугу власного фонду.
«Серед фірм та фізичних осіб, що вигравали тендери на надання тих чи інших послуг за кошти субвенцій, фігурують люди, родичі яких працювали в народного депутата Ігоря Гузя.
Наприклад, як зазначено на сайті Prozorro, до кількох шкіл 19-го округу протягом 2017 року комп’ютерну техніку купував один і той самий чоловік – депутат Іваничівської селищної ради Роман Вікторович Чипинюк.
За даними аналітичної системи YouControl, він зареєструвався приватним підприємцем нещодавно – у червні 2017 року.
Його дружина Ганна Чипинюк, депутатка Іваничівської районної ради, за інформацією місцевих ЗМІ, із січня 2015 року керувала громадською приймальнею Ігоря Гузя».
Слідами Гузя пішов і Сергій Коба. Мало того, що він як голова бюджетної комісії міської ради (а цю посаду він особливо полюбляє відзначати) ледь не все, що робиться у місті присвоює собі. Коба ще й умудряється попіаритися на самому Гузю. Особливо це було видно при відкритті футбольного майданчика на вулиці Туполєва. Ну, прямо чисто як з підручника біології - організм, який живе за рахунок іншого організму, якого іменують хазяїном.
У Гузя та Коби є ще одне спільне: перший хоче бути ще раз обраним нардепом, а другий спить і бачить себе у кріслі мера Володимира. Це бажання схоже на кокаїнову залежність. Моральні принципи відступають, ідеали забуваються. Хоча для людей, які з одного політичного ліжка, ой, пробачте, партії, перебігають до інших, зраджують однопартійців, не існує ні принципів, ні ідеалів. І якщо Коба думає, що Саганюк зробить ставку на нього як на свого наступника, то може спіймати облизня. Адже Саганюк востаннє виграв тільки тому, що опозиція не висунула єдиного кандидата. Якби висунула – зараз прізвище мера Володимира було б не Саганюк.
Що ж, наразі організми успішно паразитують один на одному і всі разом паразитують на простих людях. А робиться це все заради одного - власної вигоди.
