Волинська зв’язкова УПА Ганна Кізєєва відбула понад вісім років таборів у місті Інта Республіки Комі СРСР. Її репресували сімнадцятирічною разом із батьком і сестрою. Нині Ганні Кізєєвій - 89. Вона живе у селі Грибовиця Іваничівського району. Кореспондентам ветеранка УПА розповіла про своє життя.
Хата на околиці села Грибовиця Іваничівського району. Майже сімдесят літ тому звідси забрали Ганну Кізєєв, у дівоцтві Гринь, арештували її батька і сестру. Звинуватили у зраді Батьківщини і контрреволюційній діяльності. Ганна Марківна на запитання «за що ув’язнили» каже так: «За що? За неньку - Україну!»
Ганна Кізєєва гарно вчилася у школі, про що свідчать її шкільні табелі. Каже: була грамотна, знала багато українських пісень. Передавала записки повстанцям.
Ганна Кізєєва, ветеран УПА: «Треба було принести якогось там грипса чи що, то пішла і принесла, сміло собі. Бандери всі приходили, давали їм їсти. Приходили, хата велика, здоровенна, тут можна було і танці влаштувати. Широке місце було тут. Хлопці молоді були, молоді хлопці дівчата.»
У місцевій школі села Грибовиця є кімната-музей. На одному зі стендів згадується і про зв’язкову УПА Ганну Гринь. Директорка Галина Джерс розповідає учням: якось один із повстанців попросив Ганну Кізєєву переписати у зошит пісні.
Галина Джерс, директор Грибовицької загальноосвітньої школи: «Вона як 17-річна дівчинка погодилася цей зошит переписати, а куди ж сховати цей зошит? Оскільки ті пісні були повстанські, їй сказали сховати той зошит у колоду. Через кілька днів ця людина здалася і тоді Ганна Марківна зрозуміла, що ця людина її підставила.»
Без суду на засіданні КДБ у грудні 1948-го року приговорили до 10 років таборів у Республіці Комі СРСР, розповідає упівка: «Ліс різали, пеньки корчували. Що давали їсти, то і їли, що давали їсти, те і їли, давали вівсяну кашу таку, що її у душу не вб’єш.»
На волю Ганна Кізєєва вийшла, коли помер Сталін. Повернулася у рідну Грибовицю. Каже, що на фронті у радянській армії у Другу світову загинули двоє її братів - Дмитро і Петро. Коли встановлювали пам’ятну стелу у селі, імена обидвох вписали. Згодом, через те, що на Дмитра не прийшла похоронка, його ім’я і прізвище затерли, продовжує жінка. Сказали, що він бандерівець. Грибовицький сільський голова Павло Степанець розповідає: стелу планують реконструювати, обговорили це питання на останній сесії.
Павло Степанець, Грибовицький сільський голова: «Ми писатимемо всіх, хто загинув. Будемо писати просто, що пам’ятна стела односельчанам, які загинули у роки Другої світової війни.»
Із ветеранів УПА у селі Грибовиця лишилася тільки Ганна Кізєєва.
Зоя Мельничук, директор будинку культури с. Грибовиця: «Любила українську пісню і за неї потрапила на табори .»
Детальніше - у сюжеті UA:Волинь.
