Наша війна була неминучою. І в холодній фазі почалася з 24 серпня 1991 року, і з 20 лютого 2014 року конвенційно, а 24 лютого 2022 року повномасштабно.
Ця війна була неминучою як геополітична аксіома. Через неможливість існування на одному геополітичному просторі демократичної України, що відновлює свою суб‘єктність та ідентичність та імперської Росії.
Росія не здатна існувати і впливати на Європу без України. Тоді вона звичайна азіатська недоімперія, без минулого (історії) з нестерпним теперішнім і відсутністю надій на майбутнє.
Приводом до війни формально стала України відмова виконувати Мінські домовленості, що фактично означало б капітуляцію України без бою. Реально Путін «псіханував» і дуже недооцінив настрої та спроможність України до опору.
Наслідок перша велика конфенкційна війна в Європі. Зараз ми перебуваємо в кульмінаційній точці цієї війни. Війні характерів, воль. Росія пропонує жахливий взаємний обмін людей. Або здачу територій. І перше і друге ж неприйнятним. Для Росії люди завжди проблема і дешевий витратний матеріал. Для нас життя найвища людська цінність.
Водночас, не можна здавати і жодного міліметра териорій, бо це означає приречення на знищення всього живого. Кожен штамочок української землі лише множить імперські апетити. І жене їх вперед. Щоб уникнути цієї пастки слід вживати асиметричні методи з метою і максимально можливого збереження людських життів і швидкого та ефективного повернення окупованих територій.
Війна існує в двох вимірах. Фізичному вона триває на землі, в повітрі і на морі і світоглядовому. Перша спрямована на солдат, друга переважно на цивільне населення.
Прогноз. Потрібно проявити характер і зламати плани ворога на спробу зимової атаки. Зберегти і накопичити сили для весняного контрнаступу. Лише воєнна поразка і військова капітуляція Росії, знищення імперського агресивного режиму стане запорукою тривалого миру.
Просто вихід на державні кордони 24 серпня 1991 року означатиме закінчення першої російсько-української війни у 21 столітті і неминучу підготовку до другої.
Головною стратегічною помилкою буде не добити ворога.
Юрій Сиротюк, боєць 5-го окремого штурмового полку, заступник голови ВО "Свобода"
