Керівник проекту TasteUA Світлана Злобіна розповіла, які продукти українці брали до церкви для освячення на початку 19 століття.
Наближається Великдень, і господині готують святковий кошик з продуктами для освячення. Обов’язковими обрядовими стравами є паска, яйця, писанки, молочні та м’ясні продукти, сіль і хрін. Такий набір залишається незмінним вже декілька століть, але відбувається якісна зміна продуктів в залежності від заможності господаря. Цікаво, як жили українці двісті років тому і що клали до свого святкового кошика.
Як зазначав дослідник побуту малоросіян Микола Маркевич у 1840 р., «нет хозяина, который не имел бы к этому дню поросенка, колбасу, пасху и несколько красных яиц». А заможні господарі до Великодня готували не просто багато страв, а дуже багато. Тому до церкви їх доводилось привозити на возах! Що ж в тих возах було? Читаємо перелік у того ж Маркевича:
Паски. Дві, три, навіть чотири великі солодкі на яйцях, з маслом та цукром, з якісного білого борошна; одна чи дві кислі паски, сирна паска, баранчик з масла.
М’ясні вироби. Пара поросят, один без фаршу, другий фарширований кашею з печінкою, в зубах хрін з зеленим листям. Два ягняти – один без фаршу, другий фарширований мигдалем, родзинками та рисом. Окорок овечій та буженина. Кендюх – шлунок з начинням. Голова борова з маслинами замість очей. Найкращі шматки сала. Декілька сортів ковбас та сосисок: кров’янка, малоросійська, печінкова…
Овочі - цибуля зелена та ріпчаста, крес-салат.
Молочні вироби – баранчик з масла, сир, сметана.
Спеції – сіль і хрін.
Ароматні гілки букшпану (самшиту) та мирту.
Яйця курячі та гусячі. Синього, жовтого та - найчастіше - червоного кольору.
Ну і, звичайно, декілька сортів горілок та наливок: перчаківка, калганівка, кардамонна, кусака, слив’янка, малинівка, рябинівка, тернівка…
Два століття тому існувала легенда, яка нині майже забута. Якщо миші у коморі спробують „на зуб” освячений продукт, у них виростуть крила, і вони перетворяться на кажанів. Тому освячені продукти господині ретельно ховали, уважно доглядали за ними.
На Гуцульщині на освячення обов’язково готували смажене 3-4-тижневе порося, фаршироване кашами. Ще - «баранчик» з тіста та перепічки, які роздавали разом з грошима по закінченню освяти. Довгі і великі паски, які мали назву «баби», несли до церкви на плечах, перев’язавши білою скатертиною. Старі люди в деяких селах Гуцульщини ще пам’ятають справжніх майстринь: вони випікали паски таких великих розмірів, що їх доводилось до церкви везти волами.
Цікаво, що в 19 ст. на Західній Україні паски до церкви несли в бесагах, або в обрусі, тобто скатертині, а іншу їжу - в спеціальному дерев’яному посуді, який у бойків називався «світильник», «двійнята», у гуцулів — «пасківник», «дорінник». Плетені з лози великодні кошики увійшли до вжитку лише у 30-х роках минулого століття.
Пропоную стародавній рецепт сирної паски, яка раніше була традиційною на всій території України.
Сирна паска
1 кг домашнього сиру, 2 яйця, 100 г вершкового масла, 150 г цукру, 150 г густої сметани, мигдаль, шоколад, ванільний цукор.
Жирний домашній сир протерти крізь сито. Вершкове масло добре розтерти з цукром. Викласти сир у глибоку миску та вмішувати по одному 2 яйця, розтерте вершкове масло, свіжу сметану, ванільний цукор. Все це ретельно вимішують протягом години до утворення легкої повітряної маси, яку ще раз перетирають через сито. Потім додають 0,5 стакана рубленого та просушеного у духовці мигдалю, добре вимішують. Сирну масу викладають в миску, застелену вогкою серветкою, зверху - гніт. Залишити в прохолодному місті на 4-5 годин. Викласти на тарілку, зняти форму та серветку, прикрасити розтопленим шоколадом або цукатами за смаком.