В нашій Вітчизняній війні ставки максимальні – існування України як суверенної держави.
У попередній статті для УП я вже писав, що й для України і для москви це боротьба за можливість існувати. Без України путінський імперський проєкт приречений.
Без України Кремлю потрібно будувати повністю новий державний міф. Включно з тим, чиї діди наспраді воювали.
Україна ніколи не зможе спокійно співіснувати із таким сусідом.
У зв’язку із цим, в контексті війни, є такі новини:
хороша – поразка в Україні означатиме кінець для путіна.
погана – поразка в Україні означатиме кінець для путіна.
Обговоримо обидві.
Перша. Це добре з тієї точки зору, що потенціал української нації виявився достатнім для ефективного спротиву. Навіть попри те, що Україна за вісім років після Революції Гідності втратила багато можливостей для форсування інституційного розвитку, підвищення оборонного потенціалу та стійкості до інформаційного й віртуального впливу з боку Кремля.
Тим не менш, Небесна Сотня і самовідданість людей доброї волі, що зупиняли рускую вєсну, виграла нашій країні дорогоцінний час. Адже якби Кремль попер проти нас всіма силами в 2014 році, результат був би явно іншим, ніж зараз.
Україна змогла накопичити достатньо соціальної енергії, досвіду та потенціалу для того, щоб стати в ефективний "бій кривавий від Сяну до Дону". Кожен раз переконуюся в пророчих здібностях креативного класу українців у різні часи.
Більше того, ми отримали час на осмислення себе, усвідомлення хто ми є, чого прагнемо і на що здатні.
Отож сьогодні ми маємо набагато більші можливості завдати військової поразки РФ. І призвести до краху путіна. Варто лиш не забувати, що він є породженням імперського ресентименту і "російська проблема" після краху його режиму ще потребуватиме вирішення. Смерть диктатора не принесе нам манну небесну.
Друга новина. Негатив полягає в тому, що відсутність шляху для відступу штовхатиме путіна на все нові звірства. Він розуміє прекрасно і сам, що поразка в Україні – це кінець.
Кожен успішний день спротиву української нації наближає його долю. Путін точно переглядав відео останніх хвилин життя Каддафі. Гадаю, доля цього диктатора сильно вплинула на мислення кремлівського деспота. Він боїться за власне життя і якщо доведеться забрати з собою в могилу побільше людей, він це зробить.
Він не може визнати військову поразку в Україні. Не може домовитися про відхід армії та повернення до status quo. Ставки підняті до максимуму. І єдиний шлях, який підготував путін для себе і своєї країни у цій війні – це швидка перемога та демонтаж України. Іншого не дано.
Єдиний "план Б" – раніше чи пізніше зламати волю до спротиву. Випалити цю землю, вбити всіх, хто впирається. Перетворити Україну на Алеппо. І врешті-решт таки захопити Україну. Те, що від неї лишилося.
Все решта – це поразка. Поразка дорівнює смерті.
Але вперті українці, як виявилося, мають про все свою думку. І на всі питання мають власні відповіді.
Поки озброєний до зубів і розлючений український Майдан громить військові колони російських фашистів на українській землі, кремлівська економіка стрімко йде в піке.
Звісно, все складно. В світі достатньо охочих купувати російські енергоносії, а деякі країни вирішили скористатися моментом і заскочити на вакантні ніші на ринку РФ. Але резульати санкцій покажуть себе в динаміці та з часом.
Кожен день нашого спротиву робить неможливим повернення до колишніх економічних взаємозв’язків цивілізованого світу з РФ. Чим більше житлових бутиків, лікарень, шкіл в Україні буде знищено, чим більше жінок і дітей загинуть під обстрілами, тим більше стануть смердіти російські нафта і газ.
Але і тут не треба бути наївним. Ми вже побачили, що для багатьох країн кров українців не перешкода для забезпечення своїх фінансових інтересів. Як і кров сирійців та грузинів.
Тому головною умовою неповернення і збереження шансів на покарання РФ є збереження української державності, яка не дозволить укладати черговий пакт із дияволом. Чергову "перегрузку" заходу із Москвою.
Перегрузка РФ має стати остаточною і безповоротною. Інакше… Інакше навіть в разі перемоги і повернення на попередні позиції, навіть з Кримом і ОРДЛО, якщо Кремль повернеться в світову економічну систему повноцінно і частково цивілізується, з часом почнеться ще одна війна. І при цьому, агресор зробить висновки з попередніх помилок. Та прийде знову "остаточно вирішувати українське питання".
Сьогодні в України і Москви нема варіантів завершення війни в ситуації "виграш-виграш".
Наш виграш – це перемога у війні, анігіляція ворожої економіки, репарації, суд над воєнними злочинцями і особливий статус України на міжнародній арені. Ну або якась модифікація зі схожими опціями. В будь-якому разі, воно мають забратися звідси.
Для РФ виграш – це повне знищення України, зняття санкцій, збереження впливу на енергетичному ринку, якісь поступки від НАТО (які саме ми вже чули раніше), повне витирання України з історії та віртуальне відновлення російської імперії якщо не зразка довоєнного 1913 року, то принаймні з Україною і РБ у складі, що з огляду на нинішні обставини, дуже багато.
Де тут може бути "компроміс", який здатний влаштувати когось? Я його не бачу. Ситуації "виграш-виграш" не існує.
Може виграти захід, якщо Україна зламає хребет військовій машині Кремля. Може виграти Україна, виборовши своє майбутнє, попри величезні втрати. Може виграти Кремль, якщо України не стане, а захід вирішить швидко все забути.
Простору для компромісу для нас тут мало.
Ми вже змінили історію. Ми вже стали головною військово-політичною сенсацією століття. Попереду вирішений час для нас. Вижити і зайняти своє у світі.
Олександр Солонько - PR-фахівець, політичний аналітик
Джерело: Українська правда
