Не дай Бог нікому таких сусідів, які лицемірно називали нас братнім народом, якому потім встромили ніж у спину. Які такими не стали, які такими були завжди попри те що разом стояли проти одного зла, які немали совісті і не мають. Я з 1994 року, я багато чого не побачив і не почув, що побачили і почули, відчули, наші батьки, діди та прадіди, бабусі та прабабці, і казали вони нам, згадайте: бережи внучку погріб, бо як буде війна то буде куди заховатись. А ми тоді сміялись, і близько ці слова ніхто не сприймав, але вони були праві, нажаль. Нажаль тепер ми ті хто буде казати подібні слова своїм дітям, внукам. «Але пройдуть часи смутні геть, забудем ці страшні сирени ми» і буде перемога, тому що я «Вірю будем мир на землі» головне не забути якою ціною. Вічна пам‘ять Героям і Слава Україні!
