Очільник ВО “Свобода”, майор Збройних сил України Олег Тягнибок з нагоди 31-річчя політичного об’єднання дав інтерв’ю, в якому окреслив нинішній статус організації та розповів про службу у війську і боротьбу тисяч свободівців за свободу рідної землі.
Як «Свобода» зустріла 24 лютого? Чи вірили Ви, що путін таки наважиться на повномасштабне вторгнення? І чим сьогодні займається партія?
Московія була, є і буде набільшим ворогом для нашої державності. «Свобода» завжди про це наголошувала, ще з часу відновлення незалежності України у 1991 році. Тому ні початок війни у 2014-му, ні повномасштабне вторгнення цьогоріч не стали для нас несподіванкою.
«Свобода» призупинила свою політичну діяльність. «Легіон Свободи» пішов на фронт
24 лютого ми мали готовий план дій. Мали зібрану інформацію про сім`ї партійців й прихильників, яких у разі ескалації на фронті потрібно буде оперативно евакуювати із прикордонних областей. Знали про кожного свободівця, який зможе стати до боротьби. Відповідно відразу, щойно було запроваджено воєнний стан, як і належить за законом, «Свобода» призупинила свою політичну діяльність. Ми не вважали, що правильною є політична гризня, яка зазвичай так притаманна українській політиці. Це недостойно і не по-державницьки займатися політичними інтригами, а у воєнний час — злочинно. Тому ми спрямували всі сили й ресурси на оборону держави та продовжили координувати роботу організації через громадську організацію Легіон Свободи.
Розкажіть детальніше про Легіон Свободи. Як організована його робота, який основний напрямок діяльності?
Легіон Свободи був створений у 2015 році як комбатантське об`єднання усіх свободівців, які беруть участь в московсько-українській війні. Тоді в нас виникла ідея організувати усіх партійців, які воюють за Україну, в одне об`єднання, щоби зручніше було підтримувати їх у цій війні, допомагати їхнім сім`ям, реабілітувати після поранень, надавати психологічну допомогу. Однак сьогодні Легіон Свободи це не тільки свободівці, які зі зброєю захищають Україну. Це і волонтери, які займаються забезпеченням бійців (Волонтерська служба «Свободи», об`єднання українок «Яворина» та інші). Це і наші голови обласних рад, міські голови та інші представники місцевого самоврядування, які підтримують фронт у тилу та приймають українців, що були змушені тікати від окупації. Це й ті свободівці, які з різних причин не змогли покинути тимчасово окуповані території і сьогодні чинять опір ворогу у його тилу.
Чи можете Ви сказати, скільки свободівців беруть участь у бойових діях?
Близько двох тисяч.
Перший свободівський батальйон — «Січ» — було сформовано ще у червні 2014 року. І з того часу його бійці пройшли фактично всі гарячі точки. З часом «Січ» було інтегровано в структуру МВС як батальйон особливого призначення. У 2016 році січовики під командуванням майора МВС Максима Морозова (Лютого) зайняли позиції у Авдіївці і дотепер героїчно не поступилися жодним метром української землі.
Зараз значна частина свободівців служить у добровольчому батальйоні «Свобода», який було сформовано 24 лютого при територіальній обороні Києва. Кістяком батальйону стала Київська міська «Свобода», а його командиром — голова організації, ексдепутат Київської міської ради, сьогодні майор НГУ Петро Кузик. Батальйон брав участь у боях за столицю, знищував ворога у Гостомелі, Бучі, Ірпені, Рубіжному, Сіверськодонецьку. А сьогодні у складі НГУ б`є ворога в районі Зайцевого. Тут служать заступник голови ВО «Свобода», екснардеп, молодший лейтенант НГУ Андрій Іллєнко, голова Чернігівської «Свободи» Денис Попов та інші.
Також велика кількість свободівців служить у «Карпатській Січі», яка ще у 2014 році була заснована головою Закарпатської «Свободи», командиром Легіону Свободи Олегом Куциним.
За 8 років війни бійці «Карпатської Січі» брали участь у боях за Піски, Донецький аеропорт, шахту Бутівка, Водяне, Опитне, Первомайськ. Цьогоріч — також обороняли Київ, тримали позиції в Ірпені, Романівці, Стоянці та на броварському напрямку. Після деокупації Київщини підрозділ виконує бойові завдання на ізюмському напрямку, затискає ворога у кільце під Лиманом — вже як 49-й окремий стрілецький батальйон Сухопутних військ ЗСУ. Саме там, під Ізюмом, у червні цього року Олег Куцин героїчно загинув у бою з окупантами. Сьогодні у «Карпатській Січі» серед інших служать голова Київської обласної «Свободи» Ігор Сабій та голова свободівської молодіжки Руслан Андрійко.
Так само створено ще близько десяти добровольчих формувань територіальної оборони, зокрема — добробат «Феміда» (Чорнобаївка) під керівництвом голови Кримської «Свободи», народного депутата України 7 скликання Едуарда Леоніва.
Загалом свободівці служать фактично в усіх існуючих підрозділах. Багато побратимів — у 5-му окремому штурмовому полку ЗСУ, який стоїть під Бахмутом, зокрема це екснардеп Юрій Сиротюк та голова Львівської обласної «Свободи» Микола Зінько. Голова Миколаївської обласної «Свободи» Юрій Шестириченко служить у 36-й бригаді морських піхотинців, мобілізований також голова Черкаської «Свободи» Сергій Воронов.
Серед свободівців є і артилеристи: екснардепи Олексій Кайда та Маркіян Лопачак — у 45-й окремій артилерійській бригаді, ексвіцеспікер, голова Секретаріату ВО «Свобода» Руслан Кошулинський — у 356-му артилерійському полку. Воюють також екснардепи-свободівці Андрій Тягнибок (103 бригада, Донеччина) та Олег Осуховський.
Так і я ще в лютому був мобілізований у лави Збройних сил України.
Чи є у «Свободи» втрати на фронті за ці 8 років?
108 загиблих, близько 150 поранених. Це були і молоді хлопці, і досвідчені чоловіки, і дівчата… Шалена втрата для організації та великий біль для родин. Але впав один, а на його місце, щоби помститися, стали двоє. Іншого шляху у нас немає.
Що у Вашому розумінні буде українською перемогою?
Перемогою України буде не підписання якось договору про повернення у кордони до 24 лютого чи навіть 1991 року. Перемогою України буде розвал московії. Інакше за рік або два імперія нападе знову. Місія нашого покоління — зробити все, щоб наші діти і внуки більше не мусили боротися за Україну, а щасливо жили на своїй, Богом даній землі. москва впаде!
Джерело: сайт ВО "Свобода"