Мости у Луцьку є унікальними та мають свою історію. На Волині пам’ятають про величність конструкцій та шанують спогади. Один із легендарних мостів – Братський (Казимира Великого). Історична спадщина дарує оцінку й на майбутнє, пише lutsk-future.com.ua.
Історія створення
У Луцьку є 30 різних сполучних мостів. Старе місто розташувалося на острові серед заплави річки Стир. Зараз це історичний район. Північний бік острова був оточений водами стариць Стиру – Глушицька Дужа та Глушиця.
Розташування Луцька на острові викликало необхідність будівництво кількох мостів. Окрім того, неподалік протікала річка Стирець, а шлях на Дубно пролягав по лугових ділянках між Стиром. Зі світом Луцьк зв’язували три головні мости:
- Міський міст через Стир;
- Земський через Стирець в напрямку Луцька з Гнідави;
- Братський міст через Глушець.
З двома замковими розвідними мостами пов’язана окрема, давня історія. З трьох боків замок оточували води Стиру, з четвертого — води річки Глушець. Ймовірно, початковий міст через Глушець був своєрідним ровом. За потреби його заливали водою зі Стиря.
Початком створення Братського мосту можна вважати епоху Галицько-Волинського князівства. Луцький замок був резиденцією володаря держави. Саме тоді виникла потреба спорудити великий луцький міст був дерев’яним, довжиною 700 м.
Відновлювалась конструкція міст силами князя, держави та шляхти. Міст був побудований на високих дубових палях, обв’язаних зверху дерев’яними колодами.
У княжі часи міст був стратегічним і найдовшим мостом у Луцьку. Він з’єднував острови з гірським межиріччям, оскільки існував торговий шлях зі сходу на північ. Саме в цьому напрямку відбулося зростання Старого міста. Перші відомості про міст походять з XV століття. У 1924 році на місці існуючого старого мосту збудовано нову залізобетонну конструкцію.
Міст назвали на честь Казимира Великого, польського короля. На ньому встановлено чотири бюсти діячів польської культури та науки: поета Юліуша Словацького, письменника і художника Юзефа Крашевського, вченого і освітнього діяча Тадеуша Чацького, письменника Генрика Сенкевича. Після Другої світової війни Казимирівський міст був зрівняний із землею, за замість нього було створено велику площу з круговою розв’язкою.
Міст за Другої Речі Посполитої
У 20-х роках ХХ століття міст називався на честь Казимира Великого. У 1926 році міська влада урочисто встановила погруддя вище згаданих чотирьох відомих польських діячів. Кошти на реалізацію ініціативи надали у видавничій діяльності міського статистичного бюро.
Книга “Луцьк у світлі цифр і фактів на 1926 року” тодішнього президента міста Болеслава Зелінського детально описує функціонування мосту, а також будівельні роботи пов’язані з ним. На титульній сторінці видання отримало штамп про те, що чистий прибуток від реалізації йде саме на створення погрудь для мосту. Реалізація поштових листівок з видами Луцька відбувалася з тією ж метою. Вони були видані на кошти того ж статистичного бюро.
Скульптор з Варшави Аполінарій Гловінський займався створенням погрудь. Їх замовили у Луцькому магістраті. Під час реконструкції мосту в 60-х роках ХХ століття погруддя демонтували.
Варто зазначити, що у 20-х роках магістрат ухвалив рішення ще побудувати два мости по вулиці Любельській (названа на честь Люблінської унії) – сучасній Шевченка, а також – пішохідний через Стир (збудований у 1924-25 роках), другий – через болото. Вони були дерев’яними.
Конструкції на початку 30-х років фахівці відремонтували. З часом також осушили болото. Згодом залишився тільки один міст, який з’єднував Луцьк із колишнім селом Красне, яке згодом зникло, а територія відійшла до міської громади. У документах зафіксовано, що конструкція була розташована kolo domu Bena. Згодом його почали й так називати “міст Бена”. Сучасній історіографії невідомо, ким саме був Бен, а також причину такої прискіпливої уваги до постаті. На вулицю Тараса Шевченка Любельську остаточно перейменували за радянської окупації.
На початку 30-х обидва мости вдалося відремонтувати. Поступово болото осушили, і залишився тільки один міст. Він з’єднував Луцьк із колишнім селом Красне.
Легенда
Братський міст є давньою архітектурною спорудою у місті, тому й легенд та міфів навколо нього вистачає. Мешканці міста століттями дотримувалися однієї з таких історій.
Люди постійно жбурляли монетки з мосту. Вони вірили, що це потрібно робити аби повернутися знову у місто.
Лучани згадують легенду про польського пана Криштофа. Багатій закохався у лучанку Олену. Згодом йому довелося їхати з міста, чоловік зробив пропозицію руки і серця своїй коханій. Дівчина погодилася, але при умові, що вони проживатимуть у Луцьку, оскільки дуже любила місто та своїх батьків, які проживали у волинському місті.
Криштоф з розумінням відреагував на її прохання. Він їхав через знаменитий міст та жбурнув кілька монет. Сильний вітер вихопив у нього із рук всі його гроші, які опинилися у річці. Криштоф намагався виловити їх, але це вже було неможливо. Так він вирішив швидко повернутися до коханої.
За радянської окупації
Після Другої світової війни місто окупували радянські війська. Комуністична влада розпочала руйнувати історичну спадщину міста. У 60-х роках минулого століття міст і річку засипали. Скульптури радянські крадії поцупили. Досі невідомо їхнє місцеперебування. Гостям відтоді немає, куди жбурнути монетку, яку традиційно кидають на прощання аби знову повернутися до міста. Лучанам про історичне значення та легендарність конструкції нагадує його відбудований один бік.
У фондах Волинського краєзнавчого музею збереглись відповідні листівки, датовані 1916 роком. На одній з них зображена кладка через Глушець. Віденський художник Леман, який під час захоплення міста австрійськими військами, прибув на територію головного населеного пункту Волині, зафіксував тогочасний вигляд конструкції. Він створив 12 акварелей з краєвидами міста. Згодом цими зображеннями прикрасили поштові картки імперії. Австрійські вояки переважно писали на них листи для своїх рідних і частенько відправляли на батьківщину. Саме за цієї причини в Луцьку таких поштівок майже не залишилось.
Фактично міст знищила комуністична влада. Відновити його вдалося за незалежності України.
Сучасність
Здобуття Україною самостійності поставило на порядок денний питання відновлення архітектурних об’єктів. Братський міст почали поступово відновлювати.
Масштабні роботи провели у 2020 році. Тоді фахівці пофарбували електроосвітлювальні опори та зачистили надписи. Відповідні роботи були частиною програми з оновлення благоустрою запланували виконати відпочинкових зонах у
Старому місті та у скверах, по центральних вулицях та головному парку міста. Разом із відновленням мосту здійснено оновлення лавок та місць для сидіння у сквері на перетині вулиць Лесі Українки та Сенаторки Левчанівської. Проведено відповідні ремонтні роботи квіткової клумби поряд із Собором Петра і Павла, а також встановлення лавок на Ринковій та Замковій площах.
Братський міст отримав друге життя – він значною мірою був реконструйований з фундаменту, тому певні історичні ознаки все ж втратив. Поблизу нього розташована рекреаційно-паркова зона з лавочками для відпочинку. Архітектурна споруда є невід’ємною частиною історичної спадщини Луцька.
