У роки Першої світової війни особливого догляду за ним ніхто не проводив. Невдовзі на нього чекало оновлення вже у міжвоєнній Польщі. У публічному саду була зроблена сцена для виступу оркестрів, поставлені різні кіоски, тут відбувалися народні гуляння, проводилися культурні заходи.
Про історію створення луцького ботанічного саду у рубриці "Твоє місто" підготували кориспондети "ВолиньUA" з посиланням на "Хроніки Люборта".
У лютому 1907 року розпочала працювати комісія, яка дала конкретні пропозиції по будуванню ботанічного парку в центрі міста Луцька на місці тодішнього ринку.
Комісія визнала, що майдан нескінченно брудний, його треба замостити і негайно ставити паркан для влаштування саду. Також пропонували ділянку біля окружного суду продати. Залишити тільки проїзд біля суду. Виручені кошти пустити на замощення і краще планування вулиць, а також на влаштування саду і впорядкування Парадного майдану. Але тут знову виступила «баба Яга», яка була проти. Частина мешканців знову стала скаржитися, що їм буде незручно.
«Мѣстные жители придутъ въ самое невыносимое положеніе за неимѣніемъ мѣстъ для привозимыхъ и приносимыхъ сельскими жителями продуктовъ», – заявили вони.
«Навіщо сувенірні магазинчики і музеї, вони нам не потрібні. Краще хай на старому ринку продають продукти. Це зручно всім».
Ці плебеї навіть заявили, що публічний сад взагалі не потрібен місту! Проте «Губернське присутствіє» дало відкоша: скаргу прохачів не тільки залишили без наслідків, а й здерли з останніх кошти за використаний папір. Справу з влаштування саду наказали прискорити.
У червні 1907 року відбулися слухання щодо плану роботи. Спочатку міський землемір накреслив план саду. Він був майже квадратним і займав ділянку під нинішнім драмтеатром від вулиці Словацького до пам’ятника Лесі Українці. Біля нинішнього «Вопаку» землемір намалював артезіанську криницю. Вирішили, що для початку усю відведену територію треба обнести гарним парканом висотою 2,25 аршина (1,6 метра), який і буде служити огорожею для майбутнього саду. Головний фасад цегляного паркану, тобто зі сторони собору, мав містити металеві ґрати, а з інших сторін – дубові.
Виконавцю робіт хотіли платити 1 рубль за сажень (2,13 метра) зведеного паркану, проте луцькі майстри Еля і Шимон Крігери написали, що зроблять за 90 копійок, а у випадку конкуренції ще нададуть якусь знижку. Їм і віддали підряд. Мабуть, в серпні-вересні роботи вже робилися. Звичайно, цеглу для огорожі використовували із цегельні «Лучанин».
На поштівці зберігся вигляд новозбудованого паркану. За обнесеною ділянкою видно тогочасні сецесійні новобудови на теперішній вулиці Словацького.
[caption id="attachment_51619" align="aligncenter" width="640"]
Паркан міського саду. Поштова листівка. Зображення з Національної бібліотеки Польщі[/caption]А це поштівка пізнішого часу, проте вхідна частина паркану тоді ще залишалася в первинному вигляді.
[caption id="attachment_51621" align="aligncenter" width="640"]
Зображення з Національної бібліотеки Польщі[/caption]Поки мурували паркан, до Луцької міської думи надійшло звернення садівника Всеволода Влка із Боратина. Він пропонував місту свої послуги із висадження різних порід дерев та кущів. Власне, подав чеський садівник 2 проекти: англійський та змішаний (англо-французький).
Він пропонував висадити 100-150 хвойних дерев, 12000 кущів та листяних дерев. Серед різного, каліфорнійський яснолистий клен, кінський каштан, іва плакуча, липа, оливник, айва, глід, гортензія, тополі, бузок, калина та сила-силенна інших видів дерев та кущів.
У папці документів Державного архіву Волинської області одразу після звернень Влка з Боратина розміщується намальований план саду на Парадному майдані. На жаль, він не підписаний, тому невідомо, чи це один із пропонованих садівником планів. На ньому підписи польською мовою, тому він може належати до пізнішого часу. Немає відомостей, чи міг Влка подати в міську думу креслення з польськими словами. Можливо, проект належить авторству київського ландшафтного пейзажиста Рудольфа Троцке.
Схема саду неймовірно цікава. Намальована акварельними фарбами на пожовтілому від часу папері, вона все ж зберегла яскравість кольорів. Передбачені алеї з окремих порід дерев. Також є місце для крікету (!), футбольний майданчик, веранда для відпочинку, два оркестрові павільйони, альтанки, у правому нижньому куті – театральне приміщення (біля Вопаку), по центру – фонтан.
[caption id="attachment_51622" align="aligncenter" width="640"]
Проект міського саду невідомого автора. Копія з Державного архіву Волинської області[/caption]З невідомих причин пропозицію Влка відхилили. Який саме проект саду ліг в основу реалізації, також невідомо. Імовірно, проектували «оазу» для лучан у Головному управлінні лісів та розплідників Андрія Замойського у містечку Соболєв Сідлецької губернії. Зараз це територія Польщі. В другій половині 1907 року зі Станції Соболєв до Луцька потягами доправляли велику кількість саджанців. Цікаво, що міська влада вирішила скористатися дешевшою працею, адже сад у Луцьку висаджували арештанти. Активні роботи із висадки парку робилися і на початку 1908 року. Основна частина саджанців була замовлена містом у розсаднику графа Замойського.
Внаслідок влаштування саду в Луцьку виникла потреба нової професії – міського садівника.
Вже 1 лютого 1908 року міська управа уклала контракт із Владиславом Дембським. Він протягом трьох найближчих років мав доглядати новий сад. Також до його обов’язків входив догляд за садом біля Окружного суду й узагалі за всіма міськими плантаціями. На літній період йому дозволялося наймати помічника. В останні місяці роботи садівника стався конфлікт між ним і міським головою. Його звільнили за те, що «на сдѣланное ему замѣчаніе г. Городскимъ Головою онъ отвѣтилъ грубостью». Тоді він звернувся до гласних і просив виправити ситуацію.
«Чувствуя себя по совѣсти совершенно невиновнымъ и оставшись съ семьей безъ куска хлѣба въ такое время, когда пріискать новую должность невозможно, я обращаюсь къ чувству справедливости Думы и прошу г.г. гласныхъ назначить по ихъ усмотрѣнію вознагражденіе. Всѣ вы смотрѣли на мой трудъ по заложенію городского сада, я люблю свое дѣло и старался всё дѣлать къ лучшему», - скаржився садівник Дембський.
Зрештою, міська дума вирішила видати йому 100 рублів, бо повважала причину звільнення безпідставною.
Новенький міський сад увійшов на тогочасну карту міста. Біля собору квадратна ділянка підписана як «Городской садъ».
[caption id="attachment_51623" align="aligncenter" width="640"]
Міський сад на карті Луцька 1907 року. Зображення з книги «Луцьк у старовинній листівці, гравюрі та фотографії» Віктора Літевчука[/caption]За 2 роки роботи із висадки дерев та кущів завершилися. У 1910 році спеціальна садова комісія при Луцькій міській думі постановила, щоб у цьому році допустити вхід публіки в міський сад за сезонним квитками з платою 3 рублі з сімейства. В саду поставити не менше 30 лавок на металевих ніжках. Проте з невідомої причини лучан не запускали в сад ще 3 роки. Тільки в березні 1913 року міська дума видала відповідну постанову.
«Устроенный на бывшей Парадной площади городской садъ, со времени его устройства съ 1908 по 1913 г. оставался закрытымъ для публики. Въ 1913 г., уступая усиленнымъ ходатайствамъ жителей г. Луцка, Городская Дума постановленіемъ отъ 15 марта 1913 г. признала возможнымъ открыть садъ для посѣщенія его публикой, причемъ установила плату за сезонный билетъ съ семейства по 1 руб. и съ лицъ, не взявшихъ такового билета, по 5 копъ. съ человѣка за входъ».
[caption id="attachment_51624" align="aligncenter" width="640"]
Сезонний квиток на вхід у сад. Копія з Державного архіву Волинської області[/caption]Для учнів та їхніх викладачів просили вхід у сад зробити безкоштовним. Вчителю природознавства Скороходу і учням гімназії дозволялося будь-коли приходити в сад безкоштовно для наглядного ознайомлення з рослинним світом. Те ж дозволили ученицям жіночої гімназії Коленко.
Уже зовсім скоро сад опинився у вирі війни. Звичайно, ніхто його не знищував. Але й особливого догляду за роки буремних подій ніхто не проводив. Невдовзі на нього чекало оновлення вже у міжвоєнній Польщі. У публічному саду була зроблена сцена для виступу оркестрів, поставлені різні кіоски, тут відбувалися народні гуляння, проводилися культурні заходи.
Підготувала Оксана Саць.
