Урочисте відкриття відбулось 19 серпня 1977 року. Автори пам'ятника є українські скульптори Микола Обезюк й Андрій Німенко, архітектори - Валентин Жигулін та Сергій Колесо.
Мало кому відомо, що видатний український скульптор, заслужений художник України Микола Наумович, якому цього річ виповнилось 80 років, є автором ряду монументів, в яких він увічнив світочів вітчизняної культури, стоять у багатьох містах і селах України та за її межами.
На Волині роботи відомого українського скульптора ви можете зустріти на Театральному майдані у Луцьку, це монумент Лесі Українці (відкритий 19 серпня у 1977 році), монумент Лесі Українці в Колядяжному (відкритий у 1987 році), погруддя Олени Пчілки поряд з бібліотекою іменованою в честь цієї письменниці (відкритий 29 червня у 2011 році). Ще декілька скульптур Лесі Українці постали у виразних пам’ятних творіннях Миколи Наумовича у місті Рівному та Новоград-Волинську.
Бездоганне знання пластичної виразності людського тіла позначилося на його скульптурах на повний зріст, як пам’ятник великій поетесі Лесі Українці, встановлений на центральній площі Луцька, є композиційним центром міського ансамблю.
Розташування постаті Лесі Українки низько, на невисокому стилобаті з чорного граніту, обумовлене характером створення образу, новими на той час пошуками зв’язку пам’ятника з оточенням, активною взаємодією скульптури з реальним простором. Автор зазначав, що постать Лесі настільки велична, що її не обов’язково піднімати на п’єдестал. Скульптура передбачає круговий огляд, при якому активно працює виразний силует.
Напруга форм, здається, повторює внутрішній стан поетеси, з кожної нової точки огляду поглиблюється зміст і стає більш зрозумілий задум автора – наблизити величну історичну постать до людей, передати глибину її внутрішнього світу, одухотвореність.
Голова нахилена вперед. Лівою рукою поетеса притискає до грудей книжку. Риси зосередженого обличчя добре промодельовані. Усією поставою художник демонструє нам характер і значимість «єдиного мужчини в нашому письменстві»(І. Франко). Складки одягу пом’якшують динамічний силует, надають йому ліризму й жіночності.
У Луцьку біля бібліотеки, яка носить ім’я Олени Пчілки, на високому червоному гранітному чотирикутному постаменті у 2011 році встановлено бронзове погруддя письменниці (чотирикутник – досконала завершена форма, як і життя Олени Пчілки (1849-1927)) – громадського діяча, письменниці, редактора, видавця, етнографа, член-кореспондента Всеукраїнської академії наук, матері шістьох дітей, серед яких і геніальна Леся.
Реалістичне вирішення образу Олени Пчілки диктувалося її творчістю, життєвою позицією, а звідси і пошуки виражальних засобів, підпорядкованих задуму. Обличчя відкрите, риси добре промодельовані, виразні, глибоко посаджені очі випромінюють мудрість, вуста ледь усміхнені, що надає обличчю привітності. Пишне волосся, вив’язане хусткою, скошені плечі, заокруглені донизу, рядки намиста на грудях увиразнюють її жіночність. У цьому погрудді вражає форма – ясна, точна. Працюючи над портретом, художник прагнув зберегти зовнішню подібність і розкрити характер і багатогранність цієї надзвичайної жінки.
Словом, за 50 років натхненної праці Миколи Наумовича, лише монументів ним створено більше 20, і в Україні, і в Європі. Художник працював у галузі монументальної, станкової, меморіальної скульптури.
В продовження теми пам’ятників Лесі Українки у Луцьку, то слід розповісти про історію монументу, який сьогодні розміщений в Центральному парку обласного центру Волині. Цей пам’ятник був встановлений у 1964 році біля Хрестовоздиженської церкви, а площу Братський міст перейменували на площу Лесі Українки.
Згодом, у 1966 році пам’ятник перенесений до міського парку культури і відпочинку і був встановлений на центральній алеї. Заново відкритий на честь 95-ї річниці від дня народження Лесі Українки. Площі повернули попередню назву, а парк назвали ім’я Лесі Українки. Автором є скульптор Лев Муравін та архітектор Ростислав Метельницький.
п.с. Прохання, не плутати постамент Матері-Батьківщині, що на меморіалі з постаментом поетксі Лесі Українки, бо як показали опитування, в більшості студенти та школярі все-таки вважають ці скульптури подібними між собою, хоча це зовсім не так.
Автор: Андрій Білан.
