У Волинській ДОУНБ імені Олени Пчілки 15 січня було велелюдно. На літературний вечір «Щоб у слові не вигас вогонь…», присвячений пам'яті Василя Степановича Гея зібрались його друзі, колеги, учні, послідовники та всі небайдужі до поетичного слова. Модерувала захід завідувачка відділу краєзнавчої роботи Наталія Хом’як.
Про це інформують на сторінці Волинська державна обласна універсальна наукова бібліотека ім. Олени Пчілки.
Василь Степанович Гей – письменник надзвичайного мистецького обдарування: сила його таланту потужно втілилася в поезії, прозі та публіцистиці. Визначальним у його творчості, починаючи від перших проб пера, було, за спостереженнями літературних критиків і майстрів поетичного слова, органічне і яскраво виражене національне світосприйняття, засвідчене в образах любові й краси. Його твори написані добірною, яскравою мовою, передають глибокі переживання героїв. Лаконічно, чуттєво, образно. А ще – по-мистецьки мудро й правдиво.
Василь Гей – відомий український поет, публіцист, прозаїк, член Національної спілки письменників України. Був керівником обласної літературної студії «Лесин кадуб», з якої вийшли відомі нині поети і прозаїки. З 1989 по 2006 роки очолював Волинську організацію Національної спілки письменників України. Був ініціатором та організатором видання альманаху «Світязь» обласної письменницької організації, упорядником і редактором 11-ти його випусків (1992-2005). Автор понад 30-ти книг для дорослих та дітей, статей у всеукраїнських та обласних часописах.
«Часто на творчих зустрічах у навчальних закладах школярі чи студенти запитують: “Які свої твори ви вважаєте найкращими чи найдорожчими для себе?” Не з легких запитання, але мені відповідати на нього можна не в обтічній формі, не стандартною фразою /мовляв, найкраща книга ще не написана/, а конкретно, бо деякі мої видання мають кревну й болючу основу, народжені з трагічної історії роду й народу. Такими є вже згадана поема “Підрубане дерево роду”, повість “Яворник” та оповідання, що увійшли до однойменної книжки /1997/. Це, звичайно, і збірка восьмивіршів, написаних протягом кількох років у рідному селі, “Де маминим голосом тиша мовчить...” /2001/. У ній вдалося, як мені здається, в поетичній, художній формі поєднати особисте й загальнонаціональне, осмислити свій час і себе у ньому» , - зазначав сам Василь Степанович.
Під час зустрічі ділились добрими, світлими, теплими спогадами ті, хто знав Василя Степановича особисто. Згадували непростий, але насичений та яскравий життєвий та творчий шлях майстра літературного слова та великого патріота України.
У зворушливих поетичних рядках висловила свої почуття відома письменниця Ніна Горик :
«Оспівав, уславив, возвеличив
Рідну землю, хату, добрий рід,
Материнське слово, пісню, звичай,
Джерело і стежку до воріт…
І полинув в Рай, у Божий вирій
Над своїм Поліссям, наче птах.
Зацвітають незабудки щирі
Синьо у поетових слідах», які написала у березні 2016 року, коли його раптово не стало.
«Дуже важливо зустрічатися та гуртуватися навколо духовного багаття. Сьогодні його для нас запалив Василь Степанович Гей. Він з Вічності у своїх віршах говорить про сьогоднішній день», – зазначила вона.
«14 січня Дeнь народження великого волинянина, великого українця, що зробив вагомий внесок в літературне життя України та Волині зокрема. Він щиро вболівав за чистоту української мови та багатьом допоміг долучитись до прекрасного українського слова. Сьогодні Василь Степанович буде з нами» - резюмувала очільниця обласної книгозбірні Наталія Граніч.
«Василь Степанович мав великий талант любити людей. Допоміг багатьом молодим письменникам робити перші кроки на літературно- творчому шляху» - поділилась знана письменниця Надія Гуменюк.
«Дуже цінним завжди було і є його громадянське сподвижництво, особливо у такі не прості часи. Відстоюючи чистоту української мови, він вболівав за ментальне здоров’я нації», – підкреслила заслужена вчителька України, кавалер ордена княгині Ольги Олеся Григорівна Ковальчук.
Спогадами про спільну роботу в бібліотеці, про плідну просвітницько- творчу співпрацю Василя Гея з науковою бібліотекою розповіла багаторічна очільниця обласної книгозбірні Людмила Стасюк.
Прекрасним музичним дарунком були пісні на слова В.Гея, що прозвучали у виконанні народного артиста України Василя Чепелюка та заслуженої артистки України Галини Овсійчук. Студенти Волинського фахового коледжу культури та мистецтв ім. Ігора Стравінського Софія Безушкевич, Тарас Грищук, Вікторія Писарук, Марія Власюк талановито, емоційно та щиро читали проникливі поетичні рядки та артистично представили інсценізацію оповідання «Чому Синюки бідні» у постановці режисера та сценариста Віталія Герасимлюка. Над задіяною у міні-виставі лялькою працювала голова ГО «Жива лялька» Юлія Тузлова.
З теплими словами звернулась до присутніх дружина письменника, що супроводжувала його на життєвому шляху, надавала підтримку та дарувала наснагу й натхнення, Мирослава Іванівна: «Я дуже вдячна всім присутнім, що зібрались сьогодні згадати Василя Степановича. Всім нам його дуже не вистачає. Прожиті їм роки не минули безслідно. Він залишився у своїх творах та у серцях людей». Улюблені багатьма твори Василя Гея були представлені на книжковій виставці з символічною назвою «Зронити в землю вічності зернину».
