Митрополит Луцький і Волинський Михаїл очолив Божественну літургію в храмі Святителя Василія Великого цього села Луцького районного деканату з нагоди 30-ліття відновлення церкви.
Про це повідомили в Управлінні Волинської єпархії Православної Церкви України.
З високопреосвященним співслужили: декан протоієрей Володимир Присяжнюк, настоятель громади протоієрей Олександр Сенів та інше духовенство благочиння.
Привітавши зі святом, архієрей зазначив, що побудувати на цьому місці храм допомогла нашим дідам-прадідам велика віра і любов. Тому що зведення церкви – це була їх відповідь на Господню любов, пояснює архіпастир. Вони з душевним трепетом ставилися до цієї землі, тож і звели тут Божий дім.
Саме цієї віри, любові й духовності нам варто повчитися у наших предків. Бо ми часто нарікаємо на повсякденне життя, але забуваємо, що це здебільшого ми й створюємо всі обставини, які нас оточують. Тому владика закликає із любов’ю ставитися до всього, що робимо: не розкрадати, а навпаки – вкладати і віддавати. Адже щоби звести храм, наші батьки «не розтягували, а зібрали докупи» й так поставили цей Божий дім.
Церковною відзнакою «За жертовність» високопреосвященний нагородив регента парафіяльного хору Катерину Власову, а хористів – благословенними грамотами.
З усіма парафіянами молились голова Заборольської ОТГ Валерій Боярський, староста громади Марія Якубовська.
У подячному слові панотець нагадав, що сьогодні вчетверте відбувся візит керуючого єпархією до цієї парафії, та просив владику помолитися за жертводавців.
Храм засновано у 1802 р. З 1961 по 1989-й був закритий і використовувався під склад. Люди ходили молитись до сусіднього Забороля. А в 1989 р. троє активних парафіян, поїхавши до Москви, добилися дозволу на відновлення церкви і повернення історичної назви їхньому селу, яке «совєти» в 1964-му змінили на Першотравневе. Будівлю спочатку передали на баланс Гнідавському цукровому заводові, а завод – релігійній громаді. Тож у 1990 р. відбулось поновне відкриття цього Божого дому.
Церква має старовинні образи та іконостас, які зберігались у Заборолі. Також є давні богослужбові книги. Мешканці села, котрі виїхали до Канади, в 1994 р. надіслали парафії літературу для відправ, написану довоєнним стандартом сакрального стилю української мови. Книги поступово перекладали на сучасну.
Настоятель громади о. Олександр є художнім керівником і режисером народного аматорського театру сільського будинку культури.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Епіфаній вважає, що ПЦУ таки перейде на Григоріанський календар