У Луцьку підліткам заборонили заходити до деяких магазинів без супроводу дорослих. Відповідні таблички адміністрація магазинів повісила при вході. Чому прийняли таке рішення та про які саме магазини йдеться - дізнавалися журналісти ВСН.
Закупівля у секонд-хенді нерідко перетворюється на боротьбу зі стихійним натовпом, які шукають брендові речі за низькими цінами. Дедалі більше тих, хто таким чином заробляє.
Саме перепродаж одягу із секонд-хендів користується неабиякою популярністю серед школярів, адже є можливість дешево придбати гарну річ, а згодом реалізувати її на платформах онлайн-оголошень удвічі, а то й утричі дорожче. Тож, у більшості випадків, підлітки й створюють неабиякий ажіотаж у день завозу товару в «секондах».
Адміністрація луцького магазину вживаного одягу та взуття «Євромарка. Мода на вагу» ухвалила рішення заборонити вхід дітям до 16-ти років у будні дні до 14 години без супроводу дорослих. Таке правило діє у всіх магазинах цієї мережі по місту. Пояснюють це тим, що у школах почалося навчання, а учні прогулюють його у магазинах «секонду».
«Хай в школу ходять, а не тут прогулюють», - каже продавчиня магазину «Євромарка. Мода на вагу».
Журналісти ВСН стали свідками того, як хлопця, віком 14 років, не пустили до магазину. Мовляв, приходь з батьками. На його відповідь, що зараз канікули, продавчиня відмовила: читай табличку, у нас такі правила.
Артем (так звати хлопця, якого не пустили до магазину) розповів, що почав відвідувати секонд-хенди рік тому та спочатку не переслідував мету «заробити гроші».
«Я знав, що на секонді можна купити брендові речі за копійки, тож спочатку купував для себе. Одного разу знайшов кросівки «Найк» в гарному стані та вартістю 500 доларів на офіційному сайті. Заплатив за них тоді близько 400 гривень. Показав знайомому, який і перекупив кросівки у мене за 2 тисячі гривень».
Тоді у Артема і з'явилася ідея перепродавати речі, куплені на «секондах». Спершу реалізовував через сайт «ОЛХ», а потім об'єднався з однокласницями та створив групу у «Телеграм» та «Вайбер»:
«Завжди актуальні спортивні бренди. Їх купують найбільше. Націнку робив в залежності від стану речей: на деяких 50 гривень, а є й такі, що на 1000 гривень. Бувало, що знаходив вінтажні речі, але в поганому стані, тоді заносив у ательє, а це також витрати».
Артем розповів, що дійсно були ситуації, коли пропускав уроки через походи на «секонд»:
«У кожному магазині - інший день завозу, і здебільшого, о 8 ранку. Так і виходило, що перші уроки пропускав, адже найкращі речі тільки з самого відкриття і можна «вицепити», пізніше просто немає сенсу йти».
Хлопець радіє, що не всі магазини вживаних речей у Луцьку прийняли рішення не пускати школярів у будні та до обіду без дорослих. Про можливість травмуватися у боротьбі за брендові речі, каже: бувало й таке:
«Моєму другові навіть ніс колись вправляли після закупів. Такі сутички тільки в день завозу бувають, зразу видно людей-перекупів, які хочуть заробити. Згрібають все, штовхають. Не дивляться навіть, що ми ще фактично діти».
Своєю чергою «справжні» покупці, які купують речі для себе чи своїх рідних, знають про такий бізнес. Лучанка Алла часто відвідує «секонди», каже: придбати щось брендове та в гарному стані стає дедалі складніше.
«Ой, ці «секондові бізнесмени»...такий заробіток знищує першочергову ідею секонд-хендів: доступні речі для населення. Це в рази зменшує можливість людей просто придбати гарні речі за вигідною ціною для себе».
