У соцмережах розкритикували новий підручник з історії України для 11 класу, який закінчується подіями 2024 року. Зокрема, увагу привернули вибірковість висвітлених тем та можливі тригери для дітей.
Як пише "УП. Життя", на підручник звернула увагу історик Марія Воротило, - пише ВолиньUA
За її словами, видання почали роздавати школярам наприкінці березня, хоча вже через два місяці вони складатимуть НМТ. А цьогоріч на тестуванні, можливо, будуть запитання щодо повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Також історикиня зауважила, що підручник завершується подіями 2024 року. Отже, школярі мають вивчати події, свідками яких були.
"Між істориками є своєрідна домовленість – ми не обговорюємо професійно події, яким менше ніж 5 років. Бо минуло занадто мало часу, ми ще не є об'єктивними, не всі наслідки можуть бути очевидними", – написала Марія.
Крім того, описані події можуть бути тригерними для школярів.
"Важко говорити про Ірпінь з дітьми, які тікали звідти у 2022 році й бачили підрив дамби. Важко говорити з харківськими малюками, особливо із Салтівки. Діти з півдня переважно мовчать і нічого не коментують. Весь цей матеріал проходить по всіх їхніх тригерах", – зауважила історикиня.
На її думку, незрозуміло, за якими критеріями автори підручника обирали теми для обговорення.
"От, наприклад, ви всі прекрасно пам'ятаєте НЕ підготовку до війни. Пам'ятаєте, як з осені 2021 року всі бігали, хвилювались, нервували через чутки. Як активізувались ТРО, скільки було навчань. І яка спокійна була влада – із шашликами, планами на Великдень..." – написала Марія.
Також вона зазначила, що у підручнику не вистачає карт, інформації про військових і волонтерів, історій загиблих.
"Для чого писати про це зараз? Куди ми поспішаємо? Чому у 2025 році діти на іспиті повинні складати матеріал про 2024-й? Чому ми говоримо про одних людей і мовчимо про інших? Чому опис нашої війни перетворився на сухий текст про "ті були там, ці були тут, тут побились, тут відступили, тут наступали"?" – цікавиться Марія.
До критики підручника також приєдналася генеральна директорка Музею Голодомору Леся Гасиджак. Вона звернула увагу на одного з його авторів – Акіма Галімова.
"Я не розумію, як "український журналіст, сценарист, продюсер, пропагандист, автор документально-історичних проєктів" (це цитата-регалії з "Вікіпедії", тобто не "історик") може бути автором підручника з історії України", – написала вона.
Читайте також: Створення паралельної реальності стає новою реальністю світової геополітики
