Україну важливо очистити від радянської символіки та прізвищ тих, хто причетний до злочинів комуністів. У цьому впевнені історики та експерти з декомунізації. І хоч закон про заборону символів комуністичної епохи прийнятий ще у 2015 році, досі в Україні не виконані його вимоги. Ми знайшли черговий приклад цього – пам’ятник радянському воєначальнику Миколі Ватутіну у волинському селі Дубище.
Микола Ватутін – генерал радянської армії, командувач Першого Українського фронту і той, хто визволяв наші землі від нацистів. Саме так найчастіше розповідають про цього героя СРСР, але рідко згадують про його злочини проти українського народу.
«Брав участь у бойових діях проти повстанської армії Нестора Махна в районі міст Луганськ і Старобільськ. Якраз тоді, коли Нестор Махто воював на боці Української народної республіки і тоді, коли він воював проти більшовиків. Це важливо, тому що оце твердження, на думку істориків, вважається злочином проти українського населення, в якому брав участь Ватутін замолоду», – розповіла представниця Інституту національної пам’яті на Волині Леся Бондарук.
Попри те, що Ватутін встановлював радянську владу в Україні, воював з УПА і нищив наших людей, пам’ятники йому досі стоять у багатьох українських селах. Серед них – Дубище на Волині.
«Пам’ятник людині, яка вбивала твоїх співгромадян, співвітчизників, це пам’ятник вбивці. Навіть якщо він брав участь у вигнанні нацистів», – вважає Леся Бондарук.
Пам’ятник Ватутіну у цьому селі встановили у 1971 році. Радянська влада встановлювала такі постаменти саме там, де діяла армія УПА.
«Це була своєрідна пропаганда і своєрідне маркування радянської окупації на території Західної України», – каже історикиня.
У 1944-му у бою з повстанцями на Рівненщині Ватутін отримав поранення, після чого помер у київській лікарні. Похоронили його в центрі Києва у Маріїнському парку. Кілька разів пам’ятник на його могилі хотіли знести, але цьому завадила поліція. У селі Дубище на Волині постамент зносити ще не пробували. Місцеві кажуть: знають, хто такий Ватутін, і поки що він нікому не заважає.
Зараз пам’ятник занедбаний. Частина бетону вже й відвалилася. Колись, розповідають, селяни за ним дивилися і навіть вшановували 9 травня.
До пропозиції знести бетонного Ватутіна люди ставляться, можна сказати, нейтрально. Усе ж є і ті, хто пам’ятник волів би забрати. Кажуть, хай би краще Шевченко стояв.
Український інститут національної пам’яті вніс Ватутіна до списку осіб, причетних до боротьби проти незалежності України, організації голодоморів та політичних репресій ще до того, як Верховна Рада ухвалила закон про декомунізацію. Цікаво, що після цього закону прізвище Ватутіна зникло з цих списків. Хоча нині історики дають реальну оцінку діям генерала і розкривають інші його злочини.
«Маршал Радянського Союзу Рокосовський дуже часто робив зауваження Ватутіну за нелюдське ставлення до солдатів. Він казав: ти чиниш геноцид по ставленню до солдатів. І це постійно повторювалося, це задокументовано», – стверджує Леся Бондарук.
Історики твердять: люди часто не задумуються про те, що саме наявність пам’ятників таким людям дає право росії і нині поширювати радянські міфи.
«Про велику вітчизняну війну, про те, що нас визволяли, що радянської окупації немає, бо ось є пам’ятники окупантам», – зазначає історикиня.
Тому, поки в українських селах стоять пам’ятники радянським діячам, а вулиці носять їхні імена, росіяни будуть думати, що мають привід нас «визволяти».
«Важливо наш простір очистити так, щоб росіяни в нашій країні відчували себе інопланетянами, щоб вони не знаходили нічого, за що вони могли б зачепитися і сказати: “Ага, это наше”», – запевняє представниця Інституту національної пам’яті.
До слова, один пам’ятник Миколі Ватутіну на Волині вже знесли. За кілька днів до повномасштабного нападу росії на Україну у селі Топільне Рожищенської громади погруддя генерала повалили патріотично налаштовані активісти. Тож цілком можливо, якщо місцева влада і далі боятиметься чіпати комуністичного ідола, то невідомі патріоти можуть навідатися і до дубищенського Ватутіна.
Детальніше - у сюжеті 12 каналу.
