Волинянини Никонор та Василь Нікончуки - якраз ті, про кого говорять «щасливі у літах і дітях». Обоє вже переступили 90-літній рубіж і є одними з найстарших мешканців Поворська.
Про це пишуть на сайті Поворської громади.
Никонору Себастьяновичу 17 грудня минулого року виповнилося 96 років, а Василю Себастьяновичу 14 січня нинішнього – 90 років. Народилися брати у с. Смолярі в бідній, але працьовитій багатодітній родині, у якій на сьогоднішній день з 9-ти дітей лише вони топчуть ряст на землі.
Пережили лихоліття Другої світової війни, а старшому Никонору, інваліду війни, довелося ще й повоювати в Японії.
Створили свої сім’ї, побудували хати, посадили дерева, виховали дітей – одним словом, за народною мудрістю, гідно виконали необхідний мінімум завдань людини у світі. А ще все життя сумлінно трудилися: Никонор біля трактора, його так і називали «доктором техніки»; а Василь в колгоспі біля коней, яких змалку обожнював завдяки батьку та тримав майже до 85-річного віку.
Обидва брати уже поховали своїх дружин. Тепер проживають у домівках одиноко та, дякувати Богу, ще можуть дати собі раду і не почуваються одинокими та забутими.
Батьків щодня обов’язково провідують діти. Їх у Никонора, наприклад, троє – Євгенія, Тетяна, Петро, у Василя двоє – Сергій та Марія. Мають, звичайно, і внуків та правнуків.
А днями у родини випала чудова нагода знову зібратися докупи: у сімейному колі відзначили 90-річний ювілей Василя Себастьяновича. За святковим столом посиділи, душевно погомоніли, позгадували минуле, почерпнули сили і енергії з духовного джерела батьківського дому, коли ще живі найдорожчі і найрідніші люди.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Волинський чиновник, який мав сісти за грати, виїхав за кордон
