У черговому судовому засіданні над 20-ма колишніми бійцями 51-ої бригади допитали двох свідків обвинувачення, які хоч і були в рівних умовах з рештою бійців, але проходять по справі як потерпілі.
Про це повідомляє наш власкор.
Допит проводився в режимі відеоконференції.
Першим допитали Миколу Якимця. Він перебував на териконі під Червонопартизанськом разом з обвинуваченими з 13 по 25 липня 2014 року.
Розповів, що підвозив броньованим «Камазом» боєприпаси і на терикон до 51-ої бригади потрапив аби зачекати колону із якою міг би рухатися до своєї частини. Зізнався, що обвинувачених знає в лице, але відносин з ними не підтримує. Хоча на териконі раз в день ходив до них по суп, оскільки іншої їжі не мав.
25 липня 2014 року терикон потрапив під сильний і прицільний обстріл з боку ворожих сил. Він та ще 4 військових, з якими він приїхав трьома «Камазами» на терикон, порадилися і вирішили його залишити. Лишатися там було небезпечно для життя.
«От ми рішили їхати. Коли спустилися з терикона нам перегородили дорогу денееровці і наказали їхати за ними. Так ми потрапили аж в Сєверодонецьк», - зазначив Якимець і додав, що автомобільні дзеркала сепаратисти обмотали порваною простинею.
Микола Якимець не бачив, яким чином хлопці забралися у «Камаз», адже з ними про виїзд з терикону не говорили.
«Сєпар Малиш наставив на мене автомат, витягнув за руку з машини. Забрав автомат, пістолет та боєприпаси до них. Постукав по касці і сказав знімай – ми вже стріляти не будемо», - розповів про деталі потрапляння у полон Якимець.
У Сєвєродонецьку полонених допитували, пропонували воювати на стороні сепаратистів, лякали розстрілами.
27 липня через пункт пропуску Ізварино перевезли на територію Росії. Там тримали в ангарі, яким зі своїми запитаннями вешталися російські журналісти.
«Приблизно о 2 годині ночі мене вивели на вулицю люди в чорному одязі та масках. Їм відповів, що привіз «Камазом» гуманітарну допомогу, матраци та ікру. Не признався, що возив боєприпаси, супровідні листи порвав у Сєверодонецьку», - зауважив Якимець.
Щодо броньованих «Камазів», то вони лишилися у Сєверодонецьку, у Росію і з неї їх возили іншим транспортом.
Інший свідок сторони обвинувачення Віталій Ковальчук, розповів, що він з Якимецем, Лємішевим, Жупаненком та Куркою потрапили, на терикон до бійців 51-ої бригади аби зачекати колону із якою міг би рухатися до своєї частини.
Загалом його свідчення були схожими зі свідченнями Миколи Якимця.
В ході його допиту бійці уточнили, що ховалися в окопах глибина яких сягала лише одного метра. Глибше заритися у шахтну породу аби вона заживо не засипала було неможливим. Бійці Соя та Січкун уточнили, що окопи рили котелками для їжі, бо саперних лопат їм ніхто не видав.
«Мене боліла душа, що про нас забули і ніхто не думав нас забирати», - так Віталій Ковальчук відповів на питання адвоката Василя Нагорного про те, чи боліла його душа, коли вони самі їхали з терикону, а хлопців лишали на ньому.
Обоє свідків підтвердили цікавий факт: на териконі було цивільне авто і від інших бійців вони чули, що вночі воно світило фарами, порушуючи режим маскування та з нього лунала музика. За кермом авта бачили капітана Люльку.
І Якимець, і Ковальчук, після повернення з російського полону, визнані потерпілими ще, коли перебували у військовій частині в Запоріжжі. Хлопцям одразу ж, військові прокурори, висунули обвинувачення у дезертирстві.
Також до матеріалів справи додали нагороду від Президента «За участь у антитерористичній операції», яку 14 жовтня 2017 року отримав боєць Василь Соя.
Загалом у судді мають допитати 18 осіб зі сторони обвинувачення.
Наступне судове засідання призначено на 11 годину 22 листопада.
Нагадаємо, що хлопців судять за те вийшли з оточення. Бійці 51 бригади в липні 2014 року, після 10 днів оточення, 10 днів обстрілів із «Градів» та мінометів, коли була розбита вся техніка, не дочекавшись прийняття рішень командування, самі виходили з оточення та потрапили в полон та були вивезені на територію Росії.
Нині їх судять за відмову від несення обов’язків військової служби за попередньою змовою групи осіб.
