Майже у центрі Луцька невідомі облаштували собі незаконну дачу біля річки Стир. Крім того, вздовж берега повно сміття та зрізаних дерев.
Екскурсія берегом Стиру
З одного боку луцького Стиру – багатоповерхівки і шумна вулиця Набережна з активним трафіком. З іншого – гектари незайманої території, де дуже рідко буває людська нога.
З лучанином Сергієм Григоренком ми зустрілися на вулиці Зарічній. Саме він запросив нас на цю цікаву і шокуючу екскурсію лівим берегом Стиру. Розповідає, одного разу вирішив проїхатися на велосипеді нестандартним маршрутом і відкрив для себе красиві, але водночас зіпсовані людьми місця.
«Шматочок дикої природи серед Луцька. Я вважаю, що це класна рекреаційна зона для прогулянок з дітьми, собаками, на велосипедах, а не для сміття і для того бардаку, що робиться зараз», – міркує Сергій Григоренко.
На березі Стиру, який продовжує вулицю Зарічну, повно різноманітного сміття. Пляшки, ганчірки, будівельні відходи, поламані речі, скрізь всіяно пластиком та поліетиленом. Сміття ще можна прибрати, а от на місці зрізаних дерев нові виростуть не так швидко. Під час нашої екскурсії вздовж річки ми нарахували понад сотню пеньків. Більшість із них свіжі. Тобто ще місяць-два тому тут незаконно різали деревину.
«Оці спиляні дерева тягнуться вздовж берега Стиру від річкового порту фактично до Милушів. Тобто тут кілометрів чотири і тут на цих чотирьох кілометрах декілька сотень. І найбільш образливо, що це свіжозрізані дерева», – розповідає лучанин.
Лівий берез Стиру – унікальна болотиста місцина з дивовижною фауною. Сергій каже, тут бачив і зайців, і косуль. Ми застали співучих пташок та білку.
І тут же, майже в центрі міста хтось нахабно у промислових масштабах ріже дерева. Не старі, а молоді і подекуди величезні в об’ємі.
«Для того, щоб їх спиляти і транспортувати, треба декілька людей, бензопила, машина, причіп», – пояснює Сергій Григоренко.
З цим однозначно треба щось робити, адже ще два-три роки – й від цього самонасіяного лісу не лишиться нічого. Берег Стиру стане голим. Цікаво, що на цьому наша піша подорож не закінчилася. Нас чекав ще один, так би мовити, сюрприз. Пройшовши ще зо два кілометри, бачимо ознаки цивілізації серед степу та болота. Хатки на курячих ніжках, огорожа та висаджені полуниця й часник.
Дорогу далі нам вказують сліди від атомобіля чи трактора. Адже проїхати таким бездоріжжям може далеко не кожен транспорт.
Тож ще три кілометри пішки – і натрапляємо на невеличке господарство. Хатину збудували, навіть не з дерева, а з цегли. Правда, без дверей. Замість них – вікно. «Вони тут і браконьєрать, і рубають ліс», – каже Сергій Григоренко.
Серед цього безладу хтось облаштував ліжко-місце, а нижче, у підвалі, зберігає всілякий непотріб. Обігрівач, взуття, матрац, посуд. Тож, можна сказати, мешкає тут луцький відлюдник чи місцевий Робінзон. І все вказує на те, що займається він незаконною діяльністю.
«Незаконно рубають тут дерева, ліс і, можливо, на тому торгують. Браконьєри ловлять рибу, може, б’ють електровудками. Можливо, полюють, бо тут лук. Тут є і тварини, і зайці», – додає лучанин.
На подвір’ї навіть посадили тюльпани. Є тут дзеркало, умивальник, місце для смаження м’яса. Господарів дачі, чи то мисливської резиденції, ми, на жаль, не застали. Але не могли не помітити ряд вирізаних дерев.
«Ми не маємо ставитися до природи, як у XVIII-XIX століття. Бо людина прийшла, повалила дерева, ловить рибу, полює, Робінзон Крузо такий собі», – зауважує Сергій Григоренко.
Що кажуть у міській раді
Цими фактами ми поділилися із представниками Луцької міської ради. Про сотні вирізаних дерев і дачу луцького відлюдника головний комунальник міста Микола Осіюк чує вперше і каже, що з’ясує, що до чого.
«Звичайно, я пошлю, щоб мої поїхали подивилися. Просто не знаю, це треба запитати в земельників. Можливо, там ця територія, можливо, вона там вже поділена», – роздумує Микола Осіюк.
Ця земля належить Луцькій громаді, тому навряд чи комусь виділили кілька соток берега серед болота. А щодо куп сміття на березі Стиру, то Микола Осіюк каже, що територію прибирають. Вочевидь, не дуже якісно.
«Поприбирали, оце, де кажуть в народі, флот, а там дальше дійсно не прибрано. Але ми плануємо її так само доприбирати. Там самі мешканці, ті, що живуть поряд, і ті, що живуть на вулиці Чернишевського, туди самі вивозять сміття й викидають. Ми, звичайно, прибираємо, і муніципали чергують і так далі», – зазначає директор департаменту.
На думку Сергія Григоренка, ця територія має перспективи і могла би стати чудовою зоною відпочинку. А для того, щоб привести її до ладу, не потрібні мільйони. Природа, каже чоловік сама віднайде баланс. Головне – щоб їй не заважали.
«Не йдеться ж про витрачання якихось ресурсів, вони зараз у міста обмежені. Але якби умовно раз у тиждень цю територію патрулювали муніципали, екологи, вони би бачили, що відбувається, впіймали б якихось порушників, оштрафували. Йдеться про патрулювання і прибирання. Ми не говоримо про якісь мільйонні вкладення», – додає лучанин.
Щоб привести до ладу цю територію, потрібна не одна толока, але гуртом і за підтримки місцевої влади це зробити реально. Будемо сподіватися, що влада серйозно візьметься за проблему вирубки дерев та самовільного захоплення луцької землі, і винні у цьому будуть покарані, а територія зі звалища перетвориться на чудову зону відпочинку.
Детальніше - у сюжеті 12 каналу.
