За останніми підрахунками в Україні налічується 563 рисі. Більшість з них трапляється у Карпатах – 435 особин, решта на Поліссі. Ці дані, а також оновлена карта поширення рисі є результатом роботи програми WWF-Україна “Врятуємо рись” – першої комплексної програми захисту найбільшої кішки Європи. Експерти WWF-Україна задоволені моніторингом, але не готові оприлюднювати результати, зокрема карту поширення рисі, повністю. Рись в Україні можна врятувати, якщо менше людей знатимуть її місцезнаходження.
Про це повідомили у Всесвітньому фонді дикої природи.
“Ні Червона Книга, ні законодавство України поки не в змозі зупинити незаконне полювання, тобто браконьєрство. Згідно офіційних даних Публічного Звіту Держагенства Лісових ресурсів України у 2019 році на порушників правил полювання складено 2 860 протоколів. Але реальну відповідальність несуть лише одиниці. Так у 2019 році за даними ГПУ було обліковано 56 кримінальних правопорушень за незаконне полювання, з них у 2 випадках – вручено повідомлення про підозру та направлено до суду. Цього року з січня по травень таких правопорушень обліковано 30 і з них одне провадження направлено до суду.
Збитки держави від порушення правил полювання оцінюються десятками тисяч гривень за кожен окремий випадок, а покарання за це – штраф від 102 до 2 040 гривень. Безкарність породжує нові злочини. Серед порушників закону, згідно дослідження WWF-Україна, більше тих, хто “браконьєрствує” заради розваги. Як правило – це впливові, заможні люди, які хочуть не лише отримати трофей, але й відчути азарт, уникаючи відповідальності за порушення закону”, – йдеться у повідомленні.
Рись не рятує те, що тварина обирає для життя віддалені, потаємні частини лісу і веде нічний спосіб життя. Сучасні браконьєри використовують високотехнологічне обладнання для вистежування тварин – ліхтарі з дальнім світлом на потужних позашляховиках, тепловізори та нічні приціли. Ці засоби можна вільно придбати у мисливських магазинах та на спеціалізованих сайтах.
Пропозиції експертів програми “Врятуємо рись”, запропоновані на засіданнях комітету з питань екології Верховної Ради, внесли в Проект Закону “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства у сфері мисливського господарства та полювання та запобігання незаконному полюванню”. Зміни заборонятимуть використання джерел штучного світла, тепловізорів, автомобільних засобів для переслідування тварин та розширять повноваження відповідальних за охорону диких тварин при затриманні та обшуку правопорушників. Проект Закону знаходиться на другому читанні.
Ускладнює охорону рисі те, що природоохоронні установи не володіють достатніми ресурсами для вивчення популяції та оселищ рисі. За останній рік WWF-Україна вдалося вдвічі збільшити кількість фотопасток для моніторингу рисі. Лише в цьому році тридцять засобів стеження та необхідні аксесуари до них ми передали в чотири природно-заповідні території – Природний заповідник “Ґорґани”, Рівненський природний заповідник, Десняно-Старогутський НПП та Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Скільки платитимуть медикам, хворим на Covid-19
Перший успішний результат роботи фотопасток WWF-Україна отримали у Чорнобильському біосферному заповіднику, де у лютому 2020 року вдалося “спіймати” рись на одну з них. Широка мережа фотопасток суттєво покращить збір інформації про поширення рисі, відтак дані можна буде аналізувати, визначати та впроваджувати ефективні заходи для охорони рисі та її оселищ.
Головні результати річної роботи програми дослідження та збереження рисі “Врятуємо рись” зображено на інформаційній графіці, яка додається.
Богдан Вихор, керівник практики Рідкісні види WWF-Україна: “Проте наші старання можуть виявитися марними, поки в Україні слабке правозастосування, повсюдне браконьєрство та немає документа, який визначатиме і систематизовуватиме заходи по охороні рисі та середовища її існування – Національного плану дій по збереженню рисі євразійської. В 2020 році WWF-Україна планує створити його основу і запропонувати для затвердження на державному рівні. Подібні державні програми збереження окремих видів діють у багатьох європейських країнах. В Іспанії, наприклад, завдяки державній підтримці вдалося врятувати іберійську рись від цілковитого вимирання. І ми маємо наслідувати цей приклад”.
