Майдан під час війни очевидно неприпустимий. Але будь-який Майдан; справжній, а не технологічно імітований, завжди був проти Москви. І ніколи проти України. І їх було вже три: Революція на граніті 1990 року, помаранчева революція 2004 -го і Революція Гідності 2013-2014.
Все як фази незавершеної Столітньої Національної Революції. Майдан як вияв прямої вічевої демократії і Січ як форма завжди були проти Москви і її прислужників і агентів в Україні. Нині незакінчена Революція Гідності триває у формі національно-визвольної Війни за гідність. Усі хто бився на революційному Майдані нині на війні.
Багато з першого дня у 2014 році. Багато вже на небі. Майдан не можливо організувати як технологію. Хоча спроб за часи Незалежності було багато. Варто боятися не Майдан, а Антимайдан, багато представників якого і досі гріють теплі крісла у владі. Треба жорстко присікати роботу російської агентури. На жаль, саме в цьому плані робота виглядає дуже млявою. Будь-які заклики до замирення з Росією мають каратися як злочин. Будь-які кроки до захисту, утримання, просування наслідків російського колоніалізму жорстко зупинятися.
«Київ проти Москви» ось формула наших змагань і ось оптика визначення, хто з якого боку на фронті. Тому варто точніше формувати думку. Всім. Ретельніше тримати фронт, в тому числі і Світоглядовий. Ще більше працювати на перемогу кожному, де б він не знаходився. Не шукати ворогів серед своїх, і не очікувати появи «хароших» серед ворогів. І далі впевнений, що маємо найбільші шанси за сотні років перемогти відвічного ворога.
А перемога у війні це і буде Перемога Революції Гідності. Перемога Майдану. Тому тут на фронті зараз мій Майдан і мої Крути, моя революція і наш Конотоп. Така моя думка…
Юрій Сиротюк, боєць 5-ої окремої штурмової бригади, заступник голови ВО "Свобода"
