Волинський боєць «Легіону Свободи», майор МВС, командир 4-ої роти «СІЧ» полку особливого призначення «Київ» Максим Морозов продовжує виконувати завдання на одному з найгарячіших напрямків московсько-української війни – авдіївському.
Воїн розповів про причини часткового успіху окупантів на авдіївському напрямку, про недооцінку боєздатності противника, про тилових і справжніх героїв…
«Ситуація на авдіївському напрямку стабільно складна і напружена. Ворог здійснює спроби штурмів кожної доби і не по одному разу. Все це призводить до суттєвих втрат в лавах окупантів, однак систематичність та масовість атак дозволили їм досягнути протягом осені часткового успіху.
Ворог зокрема захопив стратегічні точки регіонального значення. Йдеться про селище Опитне – фактично останній населений пункт з флангу від Пісків, а також про Водяне. Село Водяне, щоправда, контролюється ворогом не повністю – до каскаду тамтешніх озер. Якщо буде сильний мороз, то ці озера замерзнуть і водний бар’єр перестане бути перешкодою для подальшого просування в Авдіївку або ж в розріз – до Карлівки.
Саме в цьому аспекті настання холодів може їм зіграти на руку. Але тут йдеться радше про регіональну географічну особливість саме цієї ділянки в селі Водяному. Якщо ж говорити про ситуацію загалом, то я переконаний, що «генерал Мороз» воюватиме за нас. Вже зараз ми чітко простежуємо, що в них є труднощі з забезпеченням та обігрівом. Ворог звісно ж намагається це приховувати і демонструвати, що все гаразд. Але це, як то кажуть, не більше, аніж спроба зробити веселу міну при поганій грі».
Мене дивує неповага до боєздатності ворога
«Загалом в останні місяці ситуація на авдіївському напрямку суттєво ускладнилась і стало важкоконтрольованою. Скажу відверто – передумовою часткового успіху ворога стали прорахунки і хибні рішення командування деяких українських підрозділів, і як наслідок – невиконання поставлених цілей особовим складом. Були абсолютно невиправдані й безвідповідальні накази і рішення, деякі з яких, на превеликий жаль, мають систематичний характер.
Якщо ж ми говоримо про втрату цих двох населених пунктів, то причиною цього стали дії однієї з бригад. Попри всю свою розрекламованість і популярність її керівників... Наслідками непрофесіоналізму й безвідповідальності став частковий успіх нашого ворога.
Потрібно зняти рожеві окуляри й усвідомити, що сучасна війна – це далеко не завжди поділ сторін противників на чорне і біле в контексті професіоналізму. Мене дивує неповага деяких псевдовояків та липових експертів до боєздатності ворога. Наслідки недооцінки сил супротивника – це втрата життів українських військових, втрата територій. Дуже зручно сидіти в тилу і розповідати про чмобіків. Я рекомендую всім тиловим героям поїхати на фронт, зустрітись лице в лице з чмобіком, прийняти бій і лише після цього щось розповідати… Передаю великий привіт зі справжнього пекла бойових дій всім тим, які героїчно «воюють» в тилових областях і розповідають про чмобіків. Так, це справді мобілізовані бійці, частина з них недостатньо підготована, ще більше частина – невмотивована. Але в будь-якому разі, це бійці зі зброєю, які готові будь-якої миті тебе вбити. Пройшовши певні навчання чи побувавши в боях, вони можуть стати професіоналами.
Ми всі зневажаємо моск@лів і я розумію, що висміювання ворога – це одна зі складових піднесення духу в суспільстві, але при цьому важливо не розгубити тверезого розуміння щодо усіх небезпек, які ворог сьогодні представляє. Приниження москалів в моральному аспекті мені цілком зрозуміле, однак приниження ворога у аспекті військовому – це справа рук цілковитих профанів, які ніколи зі справжньою війною не стикались. У ворога достатньо сил і засобів, у них вдосталь сучасної зброї. Чого варті бодай «Краснопіль», «Ланцет», «Орлани». Їхня МСТА за багатьма характеристиками не поступається Німецькій PzH 2000, а в деяких аспектах навіть переважає. Повірте, що перелік топового озброєння на балансі у ворога можна продовжувати…
Так, неприємно, коли розвіюються ілюзії, але куди небезпечнішим є ілюзорне бачення сучасної війни, а особливо серед тих, хто вперше потрапляє на передову і навіть не розуміє, з яким сильним противником доведеться мати справу. Багатьох наших бійців, які щодня стикаються з цим всім арсеналом ворога, дуже дратують розповіді про те, що їм протистоять чмобіки, які буцімто не вміють нічого, окрім як бездумно гинути».
Не всі командири раціонально використовують особовий склад
«Інтенсивність обстрілів наших військ не зменшується, а по деяких показниках вона навіть зросла. На превеликий жаль, постійно обстрілюють і мирне населення, безжально знищують цивільну інфраструктуру і цілі міста. Регулярно з’являється інформація про загиблих і поранених серед цивільних.
На всьому цьому тлі деякі бригади, деякі бійці, а що найгірше, деякі командири, поводяться не відповідно до свого статусу і звання. Дякувати Богу, маємо Сили спеціальних операцій Збройних сил України. Вони тут виконують завдання і воістину виправдовують свою назву і репутацію. Воюють відважно, ефектно, а головне – результативно. Можу це говорити із власного досвіду. Тим бійцям ССО, з якими доводилось мати справу – честь і хвала. Цілком відповідають своєму рангу і статусу.
Звичайно, що ця війна сповнена героїчних вчинків і досягнень наших воїнів. Тут також можна перелічувати багато прикладів. Чого варте бодай те, як наші обороняли шахту Бутовку. Там був такий шквал вогню, що утримати цю точку було просто нереально. І не дай Бог хтось сьогодні скаже щось негативне про бійців, які обороняли Бутовку ціною власних життів і здоров’я, однак в підсумку просто-такbбули змушені відійти. Це було єдине правильне і логічне рішення на той момент, зважаючи на співвідношення сил. Під таким шквалом вогню загинули б всі до одного. Це справді героїчні воїни, які стояли до останнього».
Ситуація може переломитись, як на їхню, так і на нашу користь
«Я не бачу проблем на нашому напрямку із кількістю військ, що безпосередньо залучені до виконання тих чи інших бойових завдань. Мобілізація в Україні пройшла успішно. Але тут є і зворотна сторона медалі. Деякі комбриги і комбати нераціонально використовують особовий склад. Я не буду вдаватись у всі сумні деталі, але наслідки такого нераціонального використання бійців направду печальні. На превеликий жаль, досі відчутні відголоски совєцької школи генералітету й офіцерства. Повірте, що за цих 8 останніх місяців я тут надивився на всіляких горекомандирів і горекомбатів. Не у всіх є розуміння, що йдеться про людське життя. Я теж керівник і також вмію рахувати «юніти». Але це не комп’ютерна гра, тут має цінність кожне життя і завдання керівника – вберегти життя кожного «юніта».
Тож проблема не в кількості особового складу, а в неефективності й безвідповідальності деяких керівників, а також в низькому рівні підготовки частини бійців. Вчорашні менеджери, програмісти і продавці мусять пройти посиленні навчання й опанувати різні види озброєння, готуватись до найскладніших ситуацій і вчитись діяти розумно і раціонально… Має бути зроблено все для того, аби максимально збільшити їхні шанси вижити, а отже – продовжувати знищувати ворогів. Навчання особового складу має відбуватись постійно. Це одна із сфер відповідальності комбатів.
Успіх наших військ в Херсоні вельми радує і вселяє віру в те, що хребет ворога буде зламаний. Значна частина військ окупантів, що раніше перебувала по той бік Дніпра на Херсонщині, сьогодні перекидається на наш напрямок. Українські війська на авдіївському напрямку завдали суттєвих втрат ворогу, чимало їхніх бригад потрібно терміново замінити. Чи зможуть новоприбулі війська окупантів тут проявити себе ефективно – це велике питання. Інтенсивність і складність боїв на лінії Соледар-Мар’янка завжди були найвищими, навіть в період, коли штурмували Київ.
Обговорювались два варіанти того, де ворог може застосувати виведені із правого берега Херсонщини війська. Перший варіант – наший напрямок, другий – Білорусь. Мовляв, вони планують назбирати 170 тисяч війська і пробувати атакувати Волинь. Але найімовірніше московити досягнуть цієї кількості завдяки мобілізованим + білоруська армія, а виведенні з Херсонщини війська застосовуватимуть на напрямку Соледар-Мар’янка. Яким чином їх будуть розподіляти, нам ще доведеться побачити. Це може бути формування кулака для захоплення Авдіївки, або ж їх розсіють для посилення розбитих бригад по всій лінії.
Ситуація сьогодні дуже і дуже складна – із перспективами перелому як на їхню, так і на нашу користь. Не виключаємо імовірності захоплення ворогом Авдіївки, однак попри це, існують також передумови для потужного та ефективного нашого контрнаступу».
Джерело: тижневик ВО "Свобода" С. Костюк.
