Для більшості посполитих останніми десятиліттями війна була футболом і фільмами про війну.
Але війна - це не футбол і не кіно. Інколи можна побачити дивну картину.
Підготовлені і мотивовані чоловіки-козаки місяцями штурмують безрезультатно військкомати. Особливо з офіцерськими званнями.
У той час в армію гребуть тих, хто не готовий ні фізично, ні психологічно. Війна - це вихід за межі комфорту, а перемога - за межі можливого. Тому посполиті записують відосики в дусі «мама забери мене додому».
Формується чіткий поділ на козаків і посполитих. На війну мають брати чоловіків-козаків. Посполиті, які випадково потрапили як вони думали на футбол і у кіно, тут не проканають. Тому тре дозволити посполитим вернутися до плуга, а козакам - стати до лав побратимів.
Цей водорозділ неминучий. І зовсім не образливий. Єдине, що посполиті мають не вештатися з алкоголем без потреб, а працювати в тилу на фронт. А мотивованих не мусолити місяцями під військкоматами.
Юрій СИРОТЮК, боєць 5-го окремого штурмового полку, директор Української студії стратегічних досліджень, народний депутат України 7 скликання від ВО "Свобода"
