Бородянка. Скелети будівель, провалля чорних зіниць вікон. Між руїнами з гірки, вкритої свіжим сніжком, на санках спускаються діти. Двоє чоловіків спостерігають. Один із них — турист, він знімає все на телефон, інший — гід Світозар Мойсеїв.
Раз на кілька тижнів він має замовлення від іноземних клієнтів, які хочуть побачити місця бойових дій в Україні. Цей вид туризму називають воєнним, а віднедавна й темним, - пише Громадське
«Жахи російської окупації»
Світозар залишився єдиним гідом у столичній турагенції Capital Tour, бо через велику війну бізнес зійшов нанівець.
«Ринок обвалився тотально, — каже чоловік. — Ми водили екскурсії лише по Україні: Київ, Львів, Одеса. У перший рік повномасштабного вторгнення роботи не було зовсім. А от торік з'явилися перші запити на індивідуальні екскурсії, які я розробив і назвав “Жахи російської окупації”».
У цей шестигодинний тур входить відвідування Київщини: Бучі, Ірпеня, Бородянки, Гостомеля та Мощуна.
Переважно це «соло» екскурсії, іноді парні. Світозар садить людину у своє авто й англійською спершу розповідає, що пережив сам у перші дні вторгнення.
«Я вийшов на балкон своєї квартири на лівому березі 24 лютого о 6:30 і над моєю головою пролетіли три “калібри”», — згадує він.
Далі гід показує клієнту на планшеті, який вигляд у перші дні після звільнення мали вулиці містечок Київщини, де були російські війська. І показує дорогою, які вони зараз. Розповідає, де стояли російські танки та звідки стріляли по мирних мешканцях. Привозить і до підірваного мосту через річку Ірпінь, і до цвинтаря автівок.
Світозар каже, що не мав багато екскурсій на воєнну тематику. В нього не було туристів, які б прибули цілеспрямовано з-за кордону подивитися місця окупації та бойових дій. Здебільшого звертаються люди, які приїхали до Києва у справах чи відвідати родичів, і в них уже на місці виникла така ідея.
З ним солідарний Віталій Сеняков, керівник турфірми Kievtrip. Він та його колеги водять екскурсії Києвом. Туристи бачили місця прильотів, зруйновану російську техніку і попросили звозити їх у Бучу. Вони багато чули про неї, адже кадри з убитими цивільними облетіли весь світ.
«Їм хотілося подивитися, де це відбулося, зрозуміти, як таке могло статися», — розповідає Віталій.
До воєнних екскурсій від Kievtrip входить також відвідування Ірпеня, Бородянки та прилеглих територій. Таких запитів до фірми Віталія за понад рік було близько семи.
На відміну від туристичних компаній, які вже працювали до 2022-го, War Tours з’явилася після початку великої війни. Її керівник — юрист Дмитро Никифиров — називає свій проєкт соціальним і каже, що заснував його, щоб привернути увагу до війни.
Екскурсій у нього теж небагато: близько 30 за майже два роки існування фірми. А в таку пору, як зараз — зима, рано темніє, вимкнення світла, путін брязкає «орєшніком», — узагалі одна на місяць.
«У нас є тури Київщиною, є Харків. Там гостей зустрічають місцеві, які обізнані і які супроводжують іноземців, є перекладач. Туристам показують найбільш постраждалі райони Харкова, центр, трофеї — потрощену техніку. З однієї з багатоповерхівок вони бачать дим на лінії зіткнення за 20 кілометрів».
Дмитро не радить іноземцям відразу вирушати до Харкова, краще спершу адаптуватися до комендантської години й повітряних тривог у Києві.
Усі троє моїх співрозмовників запевняють, що попереджають закордонних гостей про небезпеку.
«Вони в мене запитують, чи ми (місцеві) щоразу бігаємо в укриття. Я кажу: “Ми не можемо робити це по 10 разів на ніч, бо помремо від розірваних мізків. Вам би я радив реагувати на повітряні тривоги, але якщо немає масової балістики, вирішуйте самостійно”», — розповідає Світозар.
Їдуть не по адреналін, а по розуміння
То хто ж ці воєнні туристи? 80% із них — чоловіки, 20% — жінки. Вік — від 18 до 70. Їдуть зі США, Канади, Австралії, Японії, майже всіх європейських країн.
«Їдуть частіше чоловіки, бо це вважається все-таки ризиком. Багато хто з туристів не хоче лякати друзів чи батьків і не повідомляє, що відвідає Україну. Для них це як щось на кшталт зони смерті на високогір’ї Евересту, звідки не всі повертаються. Ми можемо з цього посміятися, але на Заході таке сприйняття, що в нас дуже небезпечно. Хай не зона бойових дій, але постійна загроза ракетного удару», — пояснює Світозар.
За словами екскурсовода, 100% його клієнтів приїхали не просто подивитися та задовольнити цікавість, а підтримати українців, розділити наш біль, побажати успіхів.
«Це гарні, моральні, етичні люди. Вони їдуть не по адреналін, а по розуміння. Вони підходять, тиснуть руку й кажуть: “Ми шоковані тим, що сталося. Ми підтримуємо вас у чорні часи. Ми щасливі подихати з вами одним повітрям, побачити, що відбулося, почути правдиву історію того, що сталося”», — розповідає екскурсовод.
Інколи туристи підходять до місцевих жителів, розпитують, як їм було в окупації, що вони пережили. Після екскурсій цікавляться у гідів, куди задонатити. Інколи дарують місцевим павербанки або дають гроші власникам розтрощених хат. Місцеві, до речі, реагують на іноземців позитивно, запрошують до себе. Це нова хвиля цікавості до їхніх історій, якими вони радо діляться.
Дмитро розповідає про гостей з-за кордону, які йому запам’яталися: «Фотограф-початківець зі США Ніколас. Перш ніж приїхати, він спілкувався зі мною місяців три, все розпитував. Його дід теж воював, від нього хлопець наслухався різних історій і перейнявся темою війни в Україні. Вирішив приїхати, бо планує стати воєнним фотографом. У Києві йому поталанило зустрітися і поговорити з архітектором Антонівського мосту. У Харкові спілкувався з місцевими жителями й написав серію дописів про це зі світлинами, щоб більше його знайомих переймалося українським питанням».
Інша його туристка — Вероніка зі США, яка була в Україні десь півтора року тому — хоче ще раз приїхати у січні, дізнатися, що змінилося у житті людей, яких зустріла у перший візит.
Хлопець Лью з Малайзії разом із другом уважно стежили за новинами від початку війни.
Він написав у відгуку, що ця подорож для нього — «поїздка на війну»: «У межах такого туру ви відчуєте всю гіркоту, жахіття, але й спротив і звитягу всіх українців, як ніколи раніше. Це надихне вас переосмислити цю війну, усвідомити, що жертви цієї війни — це не просто цифри. Що розповіді — це передусім історії життя і смерті».
Приїздив 70-річний чоловік з Австралії, який подорожує світом і захотів провести кілька днів в Одесі, Києві та області. Для нього це новий досвід.
Меган зі США розповіла нашому виданню, що приїхала в Україну, щоб волонтерити й викладати англійську. Вона вже тричі відвідала Львів з такими місіями. А минулого року поїхала в тур Київщиною від War Tours, перейнялася і вирішила допомогти Україні як парамедикиня: у США дівчина була медсестрою.
«Я працюю біля фронту на Донеччині, і хоча це страшно, я вибираю лишитися і допомагати тим, у кого немає вибору, окрім як боротися. Цей час в Україні біля військових і цивільних показав мені, що сила в єдності, і росія ніколи не зломить український дух», — сказала вона в коментарі hromadske.
Деякі туристи плачуть, коли бачать руйнації. Хтось криє наших сусідів матом, хтось сумно зітхає: «А хто це відновлюватиме? Навряд чи агресор».
Іноземці не фотографуються на фоні зруйнованого війною життя. Знімкують — так, але толерантно — без себе.
Внесок у перемогу
Ціни на тури Київщиною в усіх трьох операторів у межах 150 євро, у Харків від War Tours — 250 євро. Частину виторгу турфірми віддають на ЗСУ: хтось половину, хтось донатить десятки тисяч на конкретні запити військових.
«російські пропагандисти, які почули про такі тури, набрехали, що ми проводимо по три екскурсії на день і маємо великий бізнес», — сміється Світозар.
Про заробітки, кажуть гіди, не йдеться. Хоча чули, що нібито є агенції, які возять туристів углиб на схід чи південь країни й мають з одного гостя 2000-3000 євро за кількаденну екскурсію. Але самі таким не займаються: непрофесійно і дуже небезпечно.
Мета моїх співрозмовників — щоб якомога більше людей у світі дізналися про нашу біду і допомагали.
«Я не хочу, щоб у нас було багато воєнного туризму. Хай би мали один-два меморіали, як ведеться у всьому світі. Але після війни. А зараз, на цьому етапі, я хотів би, щоб на війну звертали більше уваги й закордонні туристи і їхніх медіа, бо це фактор нашого виживання. Через розголос у нас є більше шансів отримувати допомогу, яка нам вкрай необхідна», — розмірковує Світозар.
І додає: «Моя справа невелика: впливаю на загальний фон, як може впливати випаровування з невеликого озера на рівень вологи у світовій атмосфері. Це тисячна доля процента, але це мій внесок, і я ним пишаюся».
Віталій та Дмитро вважають так само. Вони категорично проти, щоб їхню діяльність називали чорним туризмом.
«Чорний туризм — це розкопування курганів, могил, це чорні археологічні розкопки, це незаконне проникнення в Чорнобильську зону, — каже Дмитро. — Акцент наших екскурсій на морально-психологічному боці. Ми розповідаємо, як росія фактично зґвалтувала міжнародне право, вчинила низку воєнних злочинів і потім відбрехалася, що цього не існувало. Це не чорний туризм, а воєнний. А загалом ми робимо те, чим мала б займатися держава — меморіалізацією війни».
«Ми не запрошуємо іноземців зараз їхати в Україну»
hromadske поцікавилося в Мар'яни Олеськів, голови Державного агентства розвитку туризму України, що вона думає про воєнний туризм і як агентство співпрацює з туристичними агенціями, які надають такі послуги.
«Держава не запрошує іноземців в Україну з метою туризму, бо це небезпечно. Ми всі живемо із загрозою постійних обстрілів. Але нинішня війна колись стане частиною історії, як стали Голодомор чи Чорнобиль. Наше агентство збиралося розробити маршрути пам’яті ще в перші тижні звільнення Київщини. По-перше, ми зобов’язані зберегти пам’ять про війну і донести її до майбутніх поколінь. По-друге, іноземці цікавляться цією темою. І чи не найкращий спосіб — відвідування місць, які пов'язані з війною.
Наше завдання — щоб закордонні гості, які приїздитимуть в Україну з різними цілями, відвідували наші місця пам'яті, меморіали, і знали більше про боротьбу українського народу та злочини росії».
Пані Мар’яна навела у приклад Польщу, де завдяки внеску держави серед туристів набули популярності поїздки до концтабору Аушвіц.
Наразі агентство разом з Національним військово-історичним музеєм розробило цикл лекцій для українських гідів, які займаються воєнними екскурсіями. Моїх співрозмовників — Світозара, Дмитра та Віталія — теж запросили на першу зустріч.
«Хочемо їм розповісти, як відбувалася оборона Києва, як відбивали атаки тощо, щоб їхні екскурсії були більш-менш уніфікованими, з перевіреною інформацією. Я сама багато разів бувала у звільнених від окупації містечках, спілкувалася з очевидцями, чиї історії потім використовували гіди в екскурсіях.
Було, що один місцевий розповідав, як він сам розстріляв усі танки на вулиці. Тому важливо, щоб екскурсоводи були обізнані. Хочемо побачити, як вони засвоять ці лекції, які будуть запитання, згодом курс вдосконалимо. А далі плануємо видати книгу для гідів», — прокоментувала ситуацію Мар'яна Олеськів.
Читайте також: Біткоїн побив черговий рекорд: він сягнув історичної позначки в понад 106 тисяч дол
