Волинь памʼятає!
Оце не було роботи, але мушу написати відповідь від ЗСУшного козака волиняки польським крулям і круленятам: 11 липня Республіка Польща вперше офіційно вшановує день пам’яті жертв так званого “геноциду, вчиненого ОУН та УПА на східних територіях Другої Речі Посполитої”.
Міністерство закордонних справ України у своїй заяві ще від 5 червня 2025 року закликало польську сторону утриматися від кроків, які можуть призвести до зростання напруження у двосторонніх відносинах.
Але поляки не стрималися. Ця так звана офіційна дата- це відкрите оголошення війни проти нашої історичної памʼяті та фактичне відкриття другого фронту проти України, (бо світоглядний фронт є неодмінним простором нинішніх воєн) очевидно на боці росії, симптоматично, що поляки віроломно напали саме тепер.
Саме тоді, коли путін наодинці не може впоратися з Україною, навіть у союзництві з Іраном та Північною Кореєю, Польща не втрималася і зробила крок до чергового «Вічного миру», що завжди закінчувався крахом польської державності. Звідки стільки такої ірраціональної ненависті та політичної неадекватності на межі з шизофренією?
Країна, яку впустили в Євросоюз і НАТО, тепер волає «нє позволєм» щоб Україна мала подібні європейські перспективи.
Продовольча блокада. Тепер екс-президент Дуда волає, що вони закриють Ряшівський хаб для військової допомоги України, а фактично забезпечення безпеки для усієї Європи і передусім Східної. У Польщі, економіка якої росте як на дріжджах саме через український фактор, українофобія (офіційна, політична і побутова) набирає захмарних проявів.
Відповідь на це питання очевидна. Знову прокинулася імперська свідомість та замашки поляків. Поляки вже усвідомлюють себе заледве не майбутнім європейським гегемоном і тому є запит на відновлення ягелонської традиції - Польщі як держави понаднаціональної з панівним станом польської нації і молодшими братами передусім на «східних кресах».
Така шизофренічна ненависть до українських борців за волю і незалежність - вояків ОУН-УПА, до символу українського спротиву Степана Бандери, - має просту відповідь. Поляки не просто програли велику тридцятилітню польсько-українську війну (розвʼязану поляками ще у листопаді 1918 року.
Волинь 1943 року насправді поставила хрест на кількасотлітньому польському колоніалізму та імперіалізму щодо українських етнічних територій, на імперію «од можя до можя». Прості українські селяни, робітники, інтелігенція дали по зубах озброєним польським окупантами «осадникам»(ветеранам-окупантам, яким роздавали землі на окупованих територіях і право застосовувати силу).
Це їх бісить і виводить з себе найбільше. Бо поляки дуже схожі шовінізмом та імперськими замашками на москів. Насправді поляки самі себе вибили різками як гоголівська унтер-офіцерська вдова з «Ревізора», бо визнали, що їх, «таких непереможних цивілізаторів дикого сходу» поставила на коліна армія бездержавної нації без екзильного уряду в Лондоні, допомоги і непомірних амбіцій.
Мої предки волиняки постояли за себе і ні на яких «східних кресах», а незаконно окупованих Польщею українських територіях.
І ця болюча поразка. Цей нокаут, що поставив крапку на польському колоніалізмі штовхає поляків до таких екзальтованих агресивних і нераціональних рішень, щодо країни і нації, що забезпечує мир польським імперцям. Не розуміючи того, поляки встановили офіційний день памʼяті Організації українських націоналістів та Української повстанської армії.
Навічно закарбувавши свою поразку і ганьбу. А щодо памʼяті, то ця дискусія важлива і потрібна. Бо вона дасть нам змогу встановити, що сталося з українськими етнічними територіями, які Сталіним незаконно були передані Польщі.
Що сталося з українцями на цих територіях. Хто відповідатиме за етнічні злочини з боку офіційної польської держави. Якщо поляки вважають, що тре порахуватися, то тре порахуватися. Ну а зараз варто припинити польську клоунаду на території України.
Як прихильник Великої Волині мені смішно, коли поляки вимагають проводити ексгумацію жертв волинських подій на далекому Поділлі в селищі де жили поляки - німецькі колаборанти. Фактом є те, що поляки зараз вчинили акт агресії.
Поступили підло. Вдарили в спину. Зазіхають на добру памʼять і честь наших «померлих». І на це доведеться давати відповідь.
І ми - готові. Якщо поляки мають хоча б дрібну шляхетності, то нехай дадуть нам закінчити нашу дуель з російськими окупантами. А тоді ми завжди готові прийняти їхній виклик.
Думаю вистачить королівської піхоти (24 бригади) і 80-тки, яка неодмінно отримає імʼя Романа Шухевича, щоб побачити спини героїчного війська польського на роверах. А зараз - це не дії друзів, навіть не кроки «шляхетних» ворогів це - війна язиками.
Удари в спину. А ми війну язиками не ведемо. В спину не бʼємо. Ми нація, яка «Іде на ви» відкрито, щодо тих, хто заперечує наше право бути собою на своїй землі.
Волинь памʼятає! Горджуся своїм ділом Харитоним, вояком УПА, що загинув в бою з російськими окупантами в листопаді 1944 року в своєму обійсті на відвічній Волині!
Згадаймо сьогодні наших героїчних попередників діячів ОУН, вояків УПА. Бережімо їхній бойовий червоно-чорний прапор. Будьмо гідними дітьми своїх батьків. І нікому не даваймо очорнювати славну памʼять Батька Нашого Бандери! Так що сусіди поляки: Волинь памʼятає! І Грюнвальд і Андрусів. І Волинь!
І звісно, тимчасово анексовані поляками українські землі…
Юрій Сиротюк «Мамай», директор недержавного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень», заступник голови ВО "Свобода", молодший сержант 5 окремої Київської штурмової бригади ЗСУ
Читайте також: Стратегічні союзники не зустрічаються на нейтральних територіях
